Згадки–загадки

Ти зараз стоїш якось
осторонь.
Сонцевірш для тебе —
лиш марево.
Загубилась, розчинена
в просторі,
Загасила розпалене
зарево.
А у полі ростуть наші
соняхи,
Повертаючи голову
заходом.
Їм, як нам відбуло —
сонячно,
Вони часу запилені
загадки.
Зоремісячним небом
посипано —
То скарби срібляться
каратами.
Вони — втрата навіки
істинна,
А тепер існують лиш
згадками.
Дрібновугільно віяні
вітром
Наші сльози сьогодні
і вчора.
Ми єдиним були, але
різним,
Як на білому килимі
чорне.
Хоч і спалені заживо —
знищені
Вічнорозумом пам’яті —
болісно.
Навпіл муром високим
тисячним
Розділили — й не чути
голосно.

20:32 6.04.2009 р. (м. Київ)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.