А. Л.

Ти де? Ска­жи. За хма­ра­ми
Літа­єш в небе­сах?
Заду­ма­лась, замрі­я­лась,
Заплу­та­лась в дум­ках.
Ти з ким? Ска­жи. Самі­сінь­ка
Живеш під Сон­цем цим?
Ніко­го не пора­ду­єш
І смі­хом золо­тим.
Ти як? Ска­жи. Не ску­чи­ла
За волею думок?
Закри­та і зажу­ре­на,
Спа­ли­ла наш місток.
Коли? Ска­жи. Чека­ти­му,
Зустрі­не­мось в саду.
Спи­та­єш мене: «Вра­же­ний?»,
А я ска­жу: «Люблю».

23:20 30.03.2009 р. (м. Київ)

Один коментар в “А. Л.
  1. Кристина сказав:

    ниче­го не могу написать..потому,что нет слов.…просто нет слов.…
    Это оче­е­еннннь ГЛУБОКО..

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.