Малюнок

Захід за захо­дом, дня­ми, ноча­ми,
Бачу в тума­ні очі твої.
Чи то вви­жа­є­ться, чи то збу­ва­ю­ться
Мрії мину­лі, жада­ні й сум­ні.
Стій, зупи­ни­ся хоча б на хви­ли­но­чку,
Дай нама­люю тебе, як ти є.
Кла­птик папе­ру, гра­фіт і фан­та­зія –
Біль­ше не тре­ба, це щастя про­сте.
Обри­си губ, аку­ра­тне волос­ся,
Вії дов­гень­кі і очі пал­кі.
Ох, твої очі, начеб­то з ночі,
Наче про­ни­зу­ють – ні, не німі.
Я нама­люю їх, хоч і гра­фі­то­во,
Хоч і без кольо­ру, але вони
З‑під олів­ця вийдуть сині­ми-сині­ми,
Так, наче небо під Сон­цем весни.
Можеш зни­ка­ти, малю­нок закін­че­но,
Ти на листо­чку і в сер­ці зав­жди.
Але ж повер­не­шся, знаю, повер­не­шся,
Я шепо­ті­ти­му «мила, при­йди…»

22:35 19.12.2008 р. (м. Київ)

Один коментар в “Малюнок
  1. Lorina сказав:

    Цьом!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.