Реальність віртуальності

post-factum@laptop:~$ sudo modprobe post-factum

Ой, а тут тепло!

Я, мабуть, з'їхав з глу­зду, при­чо­му невід­во­ро­тно. Після доби напру­же­ної кро­пі­ткої робо­ти за обчи­слю­валь­ною маши­ною, після тисяч про­клять, роз­ча­ру­вань та від­чу­т­тя від­су­тно­сті вихо­ду я спра­вив­ся із зав­да­н­ням.

Я – модуль ядра. Такий же, як і тися­чі інших, така ж невід'ємна скла­до­ва части­на закру­че­ної систе­ми, яка пра­цює, будь що пра­цює, іна­кше не можна, іна­кше світ зупи­ни­ться, пото­не у тем­ря­ві.

Після годин спроб, нев­дач і пора­зок, зва­лю­ю­чи цю систе­му у безо­дню, тем­ну, непро­гля­дну, як дно гли­бо­ко­го-гли­бо­ко­го коло­дя­зя, без­ме­жну, як рів­ни­на сте­пу, без­жаль­ну, як саме жит­тя, я піді­брав ключ, я зна­йшов шлях до інте­гра­ції, після чого систе­ма погли­ну­ла мене, я став її части­ною, пра­цю­ю­чою, гар­мо­ній­ною, такою, вла­сне, як і тися­чі інших поді­бних частин…

Так, тут тепло. Я сиджу в пам'яті обчи­слю­ва­ча, див­лю­ся, як ганя­ю­ться ріки інфор­ма­ції, як то випа­да­ють, то з'являються нові мешкан­ці, а систе­ма пра­цює, пра­цює, пра­цює. Її зав­да­н­ня – рух, її сутність – рух, без руху немає систе­ми, без систе­ми немає руху. Рух – це систе­ма. Рух впе­ред, і тіль­ки впе­ред, назад шля­ху немає, поза­ду нуль, поза­ду мину­ле.

Я зажи­во вклю­че­ний у це бур­хли­ве дій­ство. Я можу пере­не­сти­ся у будь-яку його части­ну, адже кожен ком­по­нент – як на доло­ні, все досту­пне, все від­кри­те, все може бути поба­че­ним, почу­тим, від­чу­тим. Це – смак сво­бо­ди, який ні з чим не порів­ня­ти, який ні на що не про­мі­ня­єш, який п'янить, робить без­смер­тним, під­но­сить вище неба, вище всьо­го живо­го, що є в мате­рі­аль­но­му сві­ті, під­но­сить на рівень най­до­рож­чо­го – пізна­н­ня інфор­ма­ції.

post-factum@laptop:~$ lsmod | grep post-factum

post-factum 114548 0

Тіль­ки й того, вся сутність – у цих без­ду­шних цифрах. Я ні від кого не зале­жу, можу кожної хви­ли­ни вибра­ти­ся звід­си, мате­рі­а­лі­зу­ва­ти­ся за кла­віа­ту­ру зно­ву у зви­чай­ну люд­ську подо­бу.

Але я не хочу.

Чому?

Бо там реаль­ність. Там холо­дно і стра­шно. Там нема того, що я здо­був тут – сво­бо­ди, там тіль­ки обов'язки, обов'язки, і ще тися­чі обов'язків, і дур­ні пра­ва, пта­ши­ні пра­ва, нічо­го здо­бу­ва­ти, зга­ду­ва­ти, про­ща­ти, дума­ти. Бо там ти собі непі­д­вла­дний. Там – ти части­на вели­ко­го поту­жно­го ста­ро­го меха­ні­зму – соці­у­му, який хоч і є інте­граль­ним цілим, але біль­ше ски­да­є­ться на моно­лі­тний камінь, з яко­го не вир­ве­шся, не вте­чеш. Соці­ум скрізь, він тебе тво­рить, душить, ста­вить у рам­ки, кре­слить межі, і нема з ньо­го вихо­ду ніку­ди.

Тут все нав­па­ки. Ти від­чу­ва­єш свою важли­вість, необ­хі­дність того, що ти тут існу­єш, бо кожної миті ти можеш ста­ти потрі­бним, при­чо­му не для пустих справ, а для кон­кре­тних дій, напе­ред перед­ба­че­них, пізна­них, про­ду­ма­них, аргу­мен­то­ва­них.

post-factum@laptop:~$ cat showinfo.pp

program post;

uses kernel;

begin

show_module_info('post-factum');

end.

Не зва­жай­те на код, хоч він і про­стий, та роз­криє моє “я” більш об'єктивно. Бо код є код, без­ду­шний, неупе­ре­дже­ний.

post-factum@laptop:~$ fpc showinfo.pp

Free Pascal Compiler version 2.2.0 [2007/08/14] for i386

Copyright © 1993–2007 by Florian Klaempfl

Target OS: StreamOS for i386

Compiling showinfo.pp

Linking showinfo

4 Lines compiled, 0.4 sec

Ну-у-у‑у, це все. Диви­мось?

post-factum@laptop:~$ ./showinfo

I'm your mind!

Занад­то, як на мене, та що поро­биш, кожна пуста річ з пер­шо­го погля­ду не зав­жди пока­зна. І лише якщо копну­ти глиб­ше, поди­ви­ти­ся з інте­ре­сом, з натхне­н­ням, любов'ю – все від­кри­є­ться.

Така моя роль. Пері­о­ди­чна, з пере­р­ва­ми, нічо­го ж і не вді­єш, з якою б силою мене сюди і не тягну­ло. В реаль­но­сті люди, в реаль­но­сті дія­н­ня, там ті, від кого я зале­жу, хто до мене прив'язаний, до кого прив'язаний я. І настає час, той час, коли ліни­ве Сон­це вико­чу­є­ться з‑за кар­пат­ських гір осві­тли­ти рів­ни­ну мате­рі­аль­но­го щастя, і я повер­та­ю­ся у реаль­ність, але не за мате­рі­аль­ним бла­гом, ні. Я з безо­дні інфор­ма­ції несу бла­го духов­не. Бо лише ним одним жива Люди­на, йому одно­му зав­дя­чує сво­їм непе­рерв­ним роз­ви­тком, і якою б потво­рою вона іно­ді не поста­ва­ла, вона сво­їм зага­лом знає – це про­грес. Це невід­во­ро­тне.

post-factum@laptop:~$ rmmod post-factum

It's time to return to reality…

Так, дій­сно, пора повер­та­ти­ся, мене заче­ка­ли­ся, пев­но…

post-factum@laptop:~$ cat /proc/post-factum

cat: /proc/post-factum: No such file or directory

От бачи­те, я з вами зно­ву.

Але зав­тра, ближ­че до пів­но­чі, коли всі поснуть солодкими/страшними/кольоровими сна­ми, я вбу­ду­ю­ся у ядро роби­ти свою спра­ву, дося­га­ти мети, вико­ну­ва­ти місію. І поки люд­ство живе, його тре­ба забез­пе­чу­ва­ти інфор­ма­ці­єю, тому я і йти­му диви­ти­ся, як ганя­ю­ться ріки думок і почут­тів, від­чу­ва­ти­му Все­світ, лови­ти­му і ана­лі­зу­ва­ти­му істи­ну, а зран­ку нести­му її смі­шним, без­по­ра­дним людям, роз'яснюватиму, і нама­га­ти­му­ся зро­зу­мі­ти сам, для чого вони живуть, мислять, коха­ють…

post-factum@laptop:~$ whereis post-factum

post-factum is in the real world now…

1:10 14.08.2007 р.

Один коментар в “Реальність віртуальності
  1. Farcaller сказав:

    ВЫДЫХАЙ!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.