Світле майбутнє

Мусор­ный ветер, дым из тру­бы,
Плач при­ро­ды, смех сата­ны,
А все отто­го, что мы
Люби­ли ловить ветра и разбра­сывать кам­ни.

Груп­па "Кре­ма­то­рий", песня "Мусор­ный ветер"

Пром­зо­на неу­хиль­но насту­па­ла. Це від­чу­ва­ло­ся, було видно від­ра­зу, виїжджа­ю­чи з міста. Вар­то лише звер­ну­ти із голов­но­го шосе туди, до від­ва­лів, де тихо-мир­но роз­ки­нув­ся дачний масив.

Вла­сне, місто пото­пає в зеле­ні. Від­чу­ва­є­ться рука хазя­ї­на і холо­дна, розум­на голо­ва. Місто моло­де, тому спла­но­ва­не мудро, гар­но, і вже за це його можна люби­ти. Широ­кі вули­ці, які фор­му­ють пра­виль­ну сітку (не заплу­та­є­шся), висо­кі будин­ки, по п'ять, дев'ять і чотир­над­цять повер­хів, парк з атра­кціо­на­ми, де зав­жди гамір­но і пов­но дітей. А ще див­на, жива атмо­сфе­ра моло­до­сті, хоча це і нор­маль­но, бо місту нема і п'ятдесяти, а воно все росте, буду­є­ться, шири­ться.

Та вар­то лише виїха­ти з ньо­го… Кар'єр, як осно­ва всьо­го жит­тя тут, году­валь­ник робі­тни­ків, обріс вели­че­зни­ми купа­ми пустої поро­ди, нежи­во­го камі­н­ня. Ніщо його не спи­няє, їдуть ван­та­жів­ки день і ніч, жив­лять його все нови­ми і нови­ми пор­ці­я­ми.

Руха­ю­ся на неве­ли­кій швид­ко­сті маши­ною вздовж від­ва­лу бетон­ною роз­трі­ска­ною доро­гою. Від­ра­зу інший світ, дух від­су­тно­сті людей, та і вза­га­лі живо­го. Спра­ва – залі­зни­чна колія, якою хто зна коли востан­нє рухав­ся поїзд, яка обри­ва­є­ться тупи­ком, а далі, за нею – смі­тник. Вели­че­зний, на яко­му пов­но всі­ля­кої дур­ної пти­ці, а коли він палає – вітер несе хма­ри диму і смо­рід дале­ко геть, інко­ли – на саме місто.

Від­ра­зу вра­жа­ють поки­ну­ті хатки. Дво­ри заро­сли бур'яном, пар­ка­ни зотлі­ли і роз­па­да­ю­ться, а ще недав­но, років десять тому, пам'ятаю все це кві­ту­чим – і гряд­ки ско­па­ні, і дачни­ки заго­рі­лі у смі­шних кар­ту­зах пова­жно так ходи­ли горо­да­ми і поли­ва­ли родю­че бади­л­ля тоді ще чистою водою.

Так, зов­сім недав­но…

Їду далі, ози­ра­ю­ся. Зда­є­ться, при­хи­сток тут зна­йшли лише без­дом­ні соба­ки та люди, ходять, як мер­ці чи зом­бі, вишу­ку­ють здо­бич, а вно­чі, коли морок непро­гля­дний оплу­тує всю цю вакха­на­лію, роз­кра­да­ють те, що ще десь зали­ши­ло­ся – або ста­ре, або щой­но поки­ну­те.

Звер­таю до себе на дачу, їду вже доро­гою без асфаль­ту. Кар­ти­на від чор­та – там, де були колись пло­дю­чі горо­ди, про­сту­пи­ло боло­то, а вздовж доро­ги – смі­т­тя, смі­т­тя, смі­т­тя… Сто­я­ла хата – нема хати, розі­бра­ли до цегли­ни, лише поро­слий тра­вою фун­да­мент видні­є­ться над зем­лею. А зов­сім поруч – скла­ди вибу­хів­ки, якою роз­ши­рю­ють кар'єр все далі, аж до міста.

Повер­таю на свою алею і німію – ні душі. Ділян­ки поро­сли осо­том, пар­ка­ни спи­ля­ні, зрі­за­ні, скру­че­ні на брухт. Пусту­ють хатки, дича­ві­ють яблу­ні, і все це аж до кін­ця алеї, де вона впи­ра­є­ться у від­вал.

Лише десять років тому…

Заїхав у двір, добре, що поки все ціле. Але води немає – ні з коло­дя­зя, бо при­йшли під зем­лю нафто­хі­мі­ка­ти, а сам коло­дязь посу­нув­ся і про­ва­лю­є­ться від напли­вів, ні з водо­го­ну, який дав­но від­су­тній, бо тру­би вирі­за­ли, зда­ли, а гро­ші… ну зві­сно, про­пи­ли. Та і еле­ктри­ки нема, про­від теж зня­ли, зрі­за­ли, тепер лічиль­ник за две­ри­ма в хати­ні сто­їть без робо­ти…

Захід Сон­ця соці­а­лі­зму… Пусто­та і роз­ру­ха. Солон­ча­ки, колись доста­тньо родю­чі, зараз мер­тві, засо­хли, а на них пово­лі про­сту­па­ють нафто­ві пля­ми. Я вже і не зди­ву­вав­ся, коли почав кача­ти воду з‑під зем­лі вла­сно­руч – з'явилася вона неохо­че, з гли­би­ни, несу­чи на собі масля­ні від­бли­ски…

Повер­тав­ся у місто і думав, що десять років змі­ни­ли все. Що ж буде далі? Пусте­ля? Не хоті­ло­ся б сво­їм дітям купля­ти респі­ра­то­ри і вести їх у шко­лу мокрою від нафти доріж­кою під зеле­ний-зеле­ний раді­а­цій­ний дощ…

23:40 30.06.2007 р. (м. Ком­со­мольськ)
19:11 3.07.2007 р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.