Марево

У мареві зернистого туману
Угледівся мені дівочий стан…
Будь ласка, Сонечко, не вводь мене в оману –
Я бачу ясно, що пустий широкий лан.
Та Сонце світить надто вже яскраво,
Спокійно грає барвами роси,
Підкреслює виразно (ще й лукаво!)
Сліпучий блиск твоєї довгої коси.
А ти стоїш одна у цьому полі,
Задумливо, на самоті собі.
І вітер буйний, провісник моєї долі,
Нещадно плечі стиснув холодом тобі.
Та рвучким рухом рвеш жахливі пута,
Вриваєшся у вир подій моїх…
Душа твоя не замкнена, не скута…
А очі… Я тону в очах твоїх!
Біжиш назустріч, прям до мене, ось сюди!
Здіймаю руки я – готовий обійняти!
Та ти зникаєш… знаю – марево лиш ти…
Стою розгублений й не маю що сказати.
Був образ твій – за мить уже нема,
І сіло Сонечко, розвіявся туман.
А я стою, забувши всі слова…
Чи дійсно бачив я дівочий стан?

23:05 25.01.2007 р.
10:20 26.01.2007 р.
20:04 17.04.2007 р.

6 Comments on “Марево

  1. Саш,я тебе благодарна за приятные мгновенья в моей жизни)))
    Я тобой горжусь!!!!!!!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.