Підсумки 2012-го року

Тра­ди­цій­но в остан­ні дні пото­чно­го року я публі­кую його під­сум­ки, які, в основ­но­му, вклю­ча­ють ті події, які заче­пи­ли без­по­се­ре­дньо мене.

І оскіль­ки я вчо­ра був на кон­цер­ті кла­си­чної музи­ки (при­віт Кофма­ну), можна вва­жа­ти, що рік для мене вже скін­чив­ся, пла­нів на ньо­го біль­ше немає, а тому пора від­кри­ва­ти кар­ти.

Січень. Їздив додо­му, бачив­ся з дав­ні­ми това­ри­ша­ми. Попри вихі­дні, дово­ди­ло­ся пра­цю­ва­ти, бо за свя­тко­ві дні, зазви­чай, наки­да­ють якийсь від­со­ток до зар­пла­ти. Запо­єм дивив­ся фан­та­сти­ку (Стар Трек) і доку­мен­таль­ні філь­ми про СРСР (вла­сне, як і зав­жди — я їх часто див­лю­ся, ста­ра­ю­ся не про­пу­ска­ти нічо­го з того, що вихо­дить). Опра­цьо­ву­вав нічні знім­ки (то був пер­ший досвід нічної фото­гра­фії зі шта­ти­ва), поди­вив­ся лул­зо­ве кіно «Высо­цкий. Спа­си­бо, что живой» (тут я маю нага­да­ти, що воно мені не спо­до­ба­ло­ся). Почав зна­йо­ми­ти­ся з тео­рі­єю опе­ра­цій­них систем, вияви­ло­ся, що це дуже ціка­во. Досить вда­ло закрив чер­го­ву сесію. Грав­ся з IPv6 і про­гра­му­ва­н­ням пара­лель­них обчи­слень. Закрив для себе фейс­бук, щоб біль­ше його ніко­ли не від­кри­ва­ти.

Лютий. Був на допо­віді про хмар­ні обчи­сле­н­ня. Почав слу­ха­ти всі­ля­кі опе­ри на ніч (до речі, до сих пір лежить не слу­ха­на «Мастер и Мар­га­ри­та»; коли ж до неї вуха дійдуть?). Дочи­тав «Иди­от» Досто­єв­сько­го. Не хочу про ньо­го й зга­ду­ва­ти. Фото­гра­фу­вав пере­две­сня­ний Київ, до сих пір пам’ятаю, який же чудо­вий був той день.

Бере­зень. Пере­ло­па­тив свою музи­чну коле­кцію, з тих пір при­три­му­ю­ся пра­ви­ла онов­лю­ва­ти її після про­слу­хо­ву­ва­н­ня, вишу­ку­ю­чи щось нове. Так я натра­пив на бага­то ціка­вих груп. Фото­гра­фу­вав бага­то весня­них дів­чат. Купив собі тер­мо­круж­ку, якою залюб­ки кори­сту­ю­ся до сих пір — дуже пра­кти­чна річ. Зро­бив неймо­вір­ну для себе вечір­ню фото­гра­фію Чер­во­но­го кор­пу­су. Досі тішу­ся з неї. Почав тегу­ва­ти запи­си у бло­зі, але до части­ни ста­рих постів руки поки так і не дійшли.

Кві­тень. Позбув­ся аськи. Одним месен­дже­ром ста­ло мен­ше, нато­мість май­же ввесь люд пере­повз на скайп (ех, позбу­ти­ся б і його). Про­чи­тав «Каме­ру обску­ру» Набо­ко­ва (пози­тив++), почав чита­ти «Анну Каре­ни­ну». Був на від­крит­ті Фран­цузь­кої весни — шале­ні дзво­на­рі вияви­ли­ся досить ори­гі­наль­ни­ми. Пра­цю­вав. Ходив у театр. Зно­ву фото­гра­фу­вав бага­то весня­них дів­чат. Про висту­пи на інсти­тут­ській кон­фе­рен­ції зга­ду­ва­ти не дуже ціка­во, але раз уже зга­дав, хай буде.

Тра­вень. Неспо­ді­ва­но для себе на поча­тку міся­ця від­крив купаль­ний сезон — най­ра­ні­ше за все жит­тя. Ходив на сан­жар­ський фут­бол. Доди­вив­ся, наре­шті, весь відзня­тий Стар Трек (окрім муль­тфіль­мів) — гран­діо­зна епо­пея, як на мене. Ходив на кон­церт у філар­мо­нії (собі не зра­джую — ходжу до сих пір іно­ді). Stargate також доди­вив­ся весь. Закрив сесію (вона в нас завер­ши­ла­ся достро­ко­во через фут­боль­не літо). Був на дур­ну­ва­то­му від­крит­ті Київ­сько­го фести­ва­лю вогню (нага­дую — без вогню), фото­гра­фу­вав. Від­крив для себе Солом’янську бро­вар­ню. Фото­гра­фу­вав щорі­чний вело­день (на жаль, цьо­го року сам не їздив 🙁).

Чер­вень. На поча­тку міся­ця з остра­хом чекав на фут­боль­не свя­то. Зно­ву ходив на кон­цер­ти у філар­мо­нію. Був також на від­ре­став­ро­ва­но­му Андрі­їв­сько­му узво­зі (поба­чи­мо, як він пере­жи­ве цю зиму, але ста­ло там досить непо­га­но). Вла­шту­вав для одно­кур­сни­ці фото­се­сію, фотки вийшли дуже-дуже кла­сни­ми. А голов­ною поді­єю міся­ця ста­ла моя пер­ша поїзд­ка за кор­дон — у Мінськ. За її моти­ва­ми потім я опу­блі­ку­вав серію запи­сів, у яких спро­бу­вав опи­са­ти те, що мене там зди­ву­ва­ло. Дуже при­єм­на поїзд­ка була, незва­жа­ю­чи на під­сту­пну пого­ду. Дочи­тав «Анну Каре­ни­ну». Почав займа­ти­ся тесту­ва­н­ням пла­ну­валь­ни­ків про­це­сів для ОС, далі це пере­ро­сло в пов­но­цін­ний осін­ній виступ на кон­фе­рен­ції (але про це потім).

Липень. Грав­ся зі сво­ї­ми сер­ве­ра­ми. Літні пер­тур­ба­ції з ними викли­ка­ли кіль­ка мігра­цій туди-сюди, в резуль­та­ти яких я зно­ву повер­нув­ся на Хецнер, тіль­ки на інший тари­фний план. Бага­то пра­цю­вав із дому. Дочи­тав книж­ку С. Пла­то­но­ва «После ком­му­ни­зма» — вона зали­ши­ла після себе неза­бу­тнє вра­же­н­ня та сти­мул до роз­ду­мів на дов­гі роки. Фото­гра­фу­вав і авто­ма­ти­зо­ву­вав оброб­ку фото­гра­фій. Заба­ба­хав, вре­шті, свою вла­сну гале­рею, про яку думав ще на поча­тку року. Дуже нею задо­во­ле­ний. Бага­то-бага­то катав­ся на вело­си­пе­ді, намо­ту­ю­чи за раз по 20–30 км.

Сер­пень. Різ­ко й рішу­че вшив­ся в Київ. Ходив на кон­цер­ти у філар­мо­нії. Завер­шив публі­ку­ва­ти мін­ські запи­ски. Дочи­тав «Бесы» Досто­єв­сько­го, доди­вив­ся «Зоря­ний крей­сер Гала­кти­ка» (ще один мега­кла­сний фан­та­сти­чний сері­ал). У сти­слий тер­мін спро­дав три ста­рі ноут­бу­ки й мобіл­ку, а також купив собі новий ноут­бук. Упер­ше побу­вав у Льво­ві — над­зви­чай­но коло­ри­тне місто (ще й на День Неза­ле­жно­сті!). Почав чита­ти «Бра­тья Кара­ма­зо­вы». Упер­ше був на вели­ко­му фут­бо­лі в НСК «Олім­пій­ський».

Вере­сень. Почав­ся остан­ній семестр актив­но­го навча­н­ня й перед­остан­ній вза­га­лі. Почав диви­ти­ся «Вави­лон 5» (до сих пір не закін­чив). Був на вистав­ці кві­тів на Спів­о­чо­му полі, фото­гра­фу­вав. Успі­шно висту­пив на кон­фе­рен­ції OSDN із допо­від­дю про pf-kernel і його тесту­ва­н­ня (резуль­та­ти висту­пу від­чу­ваю на собі до сих пір — у пози­тив­но­му сми­слі).

Жов­тень. Дивив­ся бага­то доку­мен­таль­них сері­а­лів. Поди­вив­ся кон­церт Тар’ї в Арген­ти­ні — чудо­ва шту­ка. Зро­бив дуже вда­лий фото­сет зна­йо­мої. Зно­ву ходив у театр — тепер у мене є пози­тив­ний досвід пере­гля­ду спе­кта­клю сту­дії «Чор­ний ква­драт». Усе собі кажу, що тре­ба схо­ди­ти на них ще раз. Ходив на кон­цер­ти у філар­мо­нію. Був на від­крит­ті нової стан­ції метро «Іпо­дром», зві­сно, фото­гра­фу­вав. Ходив на вибо­ри, голо­су­вав самі зна­є­те за кого.

Листо­пад. Розі­брав­ся із сер­вер­ни­ми пере­їзда­ми. Дочи­тав «Бра­тья Кара­ма­зо­вы», після яких я собі ска­зав, що чита­ти Досто­єв­сько­го в най­ближ­чі роки біль­ше не буду. Ходив на фільм про Моти­ля. Дочи­тав збір­ну книж­ку «Л. И. Бре­жнев. Мате­ри­алы к био­гра­фии». Дві­чі ходив у кіно, оби­два рази вра­же­н­ня зали­ши­ло­ся біль­ше нега­тив­ним, аніж пози­тив­ним. Із задо­во­ле­н­ням поди­вив­ся годин­не інтерв’ю Лука­шен­ка. На жаль, річної його прес-кон­фе­рен­ції не від­бу­ло­ся. Від­сто­ро­нив­ся від пере­кла­да­цької робо­ти, тепер, спо­ді­ва­ю­ся, назав­жди. Навіть opensource-про­е­кти пере­даю іншим людям (mc вже пере­дав). Загли­бив­ся в навча­н­ня, бо напри­кін­ці все якось нава­ли­ло­ся разом і одно­ча­сно. При­ча­стив­ся до сиру з плі­сня­вою, роз­про­бу­вав, тепер точно знаю, що це дуже сма­чно.

Гру­день. Дочи­тав кни­гу «Опе­ра­ци­он­ные систе­мы» 70-х років. Досі акту­аль­на річ. Про­чи­тав кни­гу Дзвін­ки Маті­яш «Істо­рії про тро­ян­ди, дощ і сіль». Упер­ше побу­вав на дегу­ста­ції ігри­стих вин, пофо­ткав. Прочи­тав кни­гу Роя Мєдвє­дєва «Н. С. Хру­щёв. Поли­ти­че­ская био­гра­фия». Почав чита­ти Інге­борг Фляй­шха­у­ер «Пакт. Гитлер, Ста­лин и ини­ци­а­ти­ва гер­ман­ской дипло­ма­тии. 1938–1939». Упер­ше побу­вав на LOR Outsession у Киє­ві, позна­йо­мив­ся з при­єм­ни­ми людьми. Ходив на кон­церт у філар­мо­нію.

Зага­лом. Рік видав­ся дуже наси­че­ним у пла­ні всі­ля­ких подій і від­крит­тів, а також поїздок і зна­йомств. Можу точно ска­за­ти, що для себе я його про­жив не про­сто так і не аби як. Помі­тив, що зно­ву став із задо­во­ле­н­ням бага­то чита­ти. Схуд, від­мо­вив­шись від солод­ко­го та здо­би — їм тіль­ки най­чор­ні­ший шоко­лад, який у нас випу­ска­є­ться, — а ще від кар­то­плі. Щоран­ку випи­ваю май­же пів­лі­тра моло­ка. Пла­ную цю пра­кти­ку про­дов­жи­ти, тіль­ки тре­ба чимось її допов­ни­ти, бо тем­пи мене вдо­воль­ня­ють не дуже. За рік напи­сав шість вір­шів (1, 2, 3, 4, 5, 6). Мало, мабуть, але вже що є.

Що далі? У ново­му році ваш покір­ний слу­га дуже хоче зна­йти нову робо­ту, але про це потім. Далі буде перед­ди­плом­на коло­тне­ча, диплом­ний захист, пере­їзд на квар­ти­ру. Так, 2013-й буде десь настіль­ки ж визна­чним у моє­му жит­ті, як і 2007-й. А ще це буде тре­тій рік змії в моє­му жит­ті — я якраз наро­див­ся в такий рік. Дуже хоче­ться з’їздити ще кудись — того року я собі зага­ду­вав поїха­ти в Мінськ — і поїхав, а цьо­го року нехай буде Пітер. І бажа­но на білі ночі. Дуже хочу їх поба­чи­ти. Про подаль­ші коре­кти­ви у пла­нах буду, зві­сно, писа­ти, але загаль­ні дире­кти­ви ота­кі.

З Новим роком.

Мітки: ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.