Історії про троянди, дощ і сіль

Про­чи­тав цю чудо­ву книж­ку Дзвін­ки Маті­яш. Перед про­чи­та­н­ням мав упе­ре­дже­не став­ле­н­ня, бо судив по її «Рекві­є­му…», який мені також дуже спо­до­бав­ся. Вла­сне, став­ле­н­ня і не змі­ни­ло­ся, кате­го­ри­чно реко­мен­дую. Чита­є­ться лег­ко, за кіль­ка вечо­рів макси­мум. Може, навіть, і під настрій.

Якщо мене спи­та­ють, яка істо­рія спо­до­ба­ла­ся най­біль­ше, я від­по­вім, що «Дикта­тор».

Дзвін­ка, мабуть, одна з неба­га­тьох суча­сниць, яких справ­ді вар­то чита­ти.

Мітки: ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.