Про Львів

На вихідні, пов’язані з державний святом Незалежності, ми зібралися компанією із чотирьох чоловік, сіли у ВАЗ 2109 і поїхали у файне місто Львів. До цього я там не був, тобто, був кілька разів проїздом — виходив на перон залізничного вокзалу, але не далі. А тут за два дні була чудова можливість пірнути в саму гущу західного центру культури України.


Львів прекрасний не тільки своїми затишними вуличками й різноманітними кафе (які, між іншим, набагато краще організавані у плані ідеї, ніж київські, хоча ціни десь у півтора рази нижче), а ще і з висоти пташиного польоту.

Львів із висоти субпташиного польоту можна фоткати, певно, нескінченно.

Також Львів можна фоткати з висоти Високого замку. Тільки на Високий замок треба високо підніматися. Пішки. Взагалі, Львів мені найбільше запам’ятався підйомами та сходинками — як подивитися на краєвид, то на найвищу точку, як у кафе — то у найвище, а це гвинтові сходи, пагорби, бруківка й відсутність метро. ОК походили :).

Фоткати з найвищої точки Львова було досить проблематично через те, що знизу все закривав чи то дим, чи то туман. Я не знаю, наскільки мені вдалося його прибрати в darktable.

Але вистачить фоток із неба, далі буде фотка ближче до землі. Палац Потоцьких, ззаду він не менш прекрасний, ніж спереду. А спереду було весілля. Взагалі, Потоцькі «насмітили» в історії Львова досить помітно.

Під час зборів перед поїздкою я вирішив спеціально не брати штатив, бо думав, що нічний Львів не вийде зняти. Власне, я не дуже й помилявся, але дещо зняти вдалося, причому з рук, причому попри те, що мені всі навколо говорили щось типу «ну шо ти ото фоткаєш».

ІМХО, недурно вийшло.

Чи не так?

Звісно, я не встояв перед спокусою зробити гівнофоточку двадцятки з Оперою на фоні.

У самому Львові протягом перебування повідвідували різні файні кафе — колоритну жидівську, найдорожчу масонську, славнозвісну «Криївку», пахучу копальню кави, привітну «Під синьою пляжкою», чудернацьку «Криву липу» (борщ у паляниці? тільки тут!), дивну «Гасову лямпу», кафе прямо під Оперою на Полтві etc etc etc. І все це таке різноманітне, оригінальне та смачне, що його треба пробувати обов’язково самому, не читаючи того, що я тут пишу.

Окремо хотілося б, звісно, зробити репортаж львівських вуличок, але це трохи напряжно, коли ти не сам. Хто б мене там із штативом чекав, доки я прицілюся на якийсь храм із підсвіткою. Тим не менше, ця думка є гарним приводом повернутися туди ще раз.

До Львова та після нього ми ще понабігли в різні замки й пофоткалися там, але це трохи інша історія, яка до самого міста не має ніякого відношення.