Про ноутбуки

У бере­зні одна добра люди­на на ЛОРі пода­ру­ва­ла мені неро­бо­чий мак­бук. Ста­рень­ка модель ран­ньо­го 2007-го року, біла, пла­сти­ко­ва, але ж мак­бук! Я дав­но хотів спро­бу­ва­ти це чудо техні­ки, тому не вага­ю­чись забрав його до себе, попе­ре­дньо від­ре­мон­ту­вав­ши.

Про­грав­ся я з ним кіль­ка міся­ців, за цей час оці­нив усю жахли­вість мако­сі як опе­ра­цій­ної систе­ми (фу, я в ній оста­то­чно роз­ча­ру­вав­ся), а також зру­чність три­над­ця­ти­дюй­мо­во­го ноу­та та дов­го­гра­ю­чої бата­рей­ки. На парах виста­ча­ло і пора­ху­ва­ти щось, і в інет за потре­би заліз­ти. Тому за час кори­сту­ва­н­ня цією епло­вою шту­чкою з’явилося бажа­н­ня при­дба­ти щось нор­маль­не, нове, поту­жне, неве­ли­ке та зру­чне.

Я вибрав Dell Vostro 3360. Літо дало змо­гу тро­хи під­на­ко­пи­чи­ти на ньо­го зав­дя­ки більш-менш постій­ній робо­ті, а ще я про­дав ста­рі ноу­ти — древ­ні зали­шки Acer Aspire 3000 на зап­ча­сти­ни в ком­псер­віс, а також зга­да­ний вище мак­бук + ста­ру Нокію E50‑2. Вла­шту­вав такий собі мега­роз­про­даж у сти­слий тер­мін.

Ноут­бу­ком я вкрай задо­во­ле­ний, він саме такий, який я й хотів. Спо­ді­ва­ю­ся, що він про­пра­цює не мен­ше, аніж попе­ре­дній.

Ну і нао­ста­нок тро­хи про сим­во­лізм. Пер­ший ноут­бук носив назву «Вічність» (eternity), а після його полом­ки у 2008-му році новий Dell Inspiron 1525 забрав собі цю назву. Нова малю­тка взя­ла собі йме­н­ня Спо­ка. Це ім’я носив ста­рий сер­вер на Хецне­рі, але він виклю­чи­ться 2‑го вере­сня. Тому щоб не про­па­да­ти добро­му іме­ні пана посла, 13-дюй­мо­во­чка бере його собі.

Отак закін­чу­є­ться п’ятирічна ера «вічно­сті», але на неї в мене окре­мі пла­ни — також про­да­ти. Вона ще послу­жить, спо­ді­ва­ю­ся, ноут був у кори­сту­ван­ні над­зви­чай­но при­єм­ний, а в умі­лих руках — ще й поту­жний.