Про ноутбуки

У березні одна добра людина на ЛОРі подарувала мені неробочий макбук. Старенька модель раннього 2007-го року, біла, пластикова, але ж макбук! Я давно хотів спробувати це чудо техніки, тому не вагаючись забрав його до себе, попередньо відремонтувавши.

Програвся я з ним кілька місяців, за цей час оцінив усю жахливість макосі як операційної системи (фу, я в ній остаточно розчарувався), а також зручність тринадцятидюймового ноута та довгограючої батарейки. На парах вистачало і порахувати щось, і в інет за потреби залізти. Тому за час користування цією епловою штучкою з’явилося бажання придбати щось нормальне, нове, потужне, невелике та зручне.

Я вибрав Dell Vostro 3360. Літо дало змогу трохи піднакопичити на нього завдяки більш-менш постійній роботі, а ще я продав старі ноути — древні залишки Acer Aspire 3000 на запчастини в компсервіс, а також згаданий вище макбук + стару Нокію E50-2. Влаштував такий собі мегарозпродаж у стислий термін.

Ноутбуком я вкрай задоволений, він саме такий, який я й хотів. Сподіваюся, що він пропрацює не менше, аніж попередній.

Ну і наостанок трохи про символізм. Перший ноутбук носив назву «Вічність» (eternity), а після його поломки у 2008-му році новий Dell Inspiron 1525 забрав собі цю назву. Нова малютка взяла собі ймення Спока. Це ім’я носив старий сервер на Хецнері, але він виключиться 2-го вересня. Тому щоб не пропадати доброму імені пана посла, 13-дюймовочка бере його собі.

Отак закінчується п’ятирічна ера «вічності», але на неї в мене окремі плани — також продати. Вона ще послужить, сподіваюся, ноут був у користуванні надзвичайно приємний, а в умілих руках — ще й потужний.