Про ноутбуки
У березні одна добра людина на ЛОРі подарувала мені неробочий макбук. Старенька модель раннього 2007-го року, біла, пластикова, але ж макбук! Я давно хотів спробувати це чудо техніки, тому не вагаючись забрав його до себе, попередньо відремонтувавши.
Програвся я з ним кілька місяців, за цей час оцінив усю жахливість макосі як операційної системи (фу, я в ній остаточно розчарувався), а також зручність тринадцятидюймового ноута та довгограючої батарейки. На парах вистачало і порахувати щось, і в інет за потреби залізти. Тому за час користування цією епловою штучкою з’явилося бажання придбати щось нормальне, нове, потужне, невелике та зручне.
Я вибрав Dell Vostro 3360. Літо дало змогу трохи піднакопичити на нього завдяки більш-менш постійній роботі, а ще я продав старі ноути — древні залишки Acer Aspire 3000 на запчастини в компсервіс, а також згаданий вище макбук + стару Нокію E50‑2. Влаштував такий собі мегарозпродаж у стислий термін.
Ноутбуком я вкрай задоволений, він саме такий, який я й хотів. Сподіваюся, що він пропрацює не менше, аніж попередній.
Ну і наостанок трохи про символізм. Перший ноутбук носив назву «Вічність» (eternity), а після його поломки у 2008-му році новий Dell Inspiron 1525 забрав собі цю назву. Нова малютка взяла собі ймення Спока. Це ім’я носив старий сервер на Хецнері, але він виключиться 2‑го вересня. Тому щоб не пропадати доброму імені пана посла, 13-дюймовочка бере його собі.
Отак закінчується п’ятирічна ера «вічності», але на неї в мене окремі плани — також продати. Вона ще послужить, сподіваюся, ноут був у користуванні надзвичайно приємний, а в умілих руках — ще й потужний.
А можна детальніше, в чому причина розчарування в МакОСі? Розумію, що суб'єктивна оцінка, але все-таки… Цікавить погляд лінуксоїда на Мак.
Вона галімо працює під навантаженням. Там поганий планувальник процесів, а також страшне планування дискового введення-виведення.