Мінськ. Епілог

Завершення моїх запи­сок про Мінськ. Попе­ре­дні частини: про­лог, про кордон, про транспорт, про готель, про вулиці, про народ, про мову, про дівчат, про метро, про гроші, про зв’язок, про їжу, про музику, про цікаве.

Це було класно. Власне, купа вражень, причому, переважно позитивних, — це завжди класно.

Сухий залишок, чим запам’ятався Мінськ: чистота, нормальні дороги, привітні люди, просторі вулиці. Видно, що робиться все для людей, хоча, на жаль, не всі це розуміють.

Ніколи не слухайте тявкання на Білорусь з-за кордону — Батька знає, як краще. Принаймні, так має бути. І це їх шлях, пристойний шлях, шлях, на який нам (і не тільки нам) потрібно рівнятися.

Я хочу туди повернутися. Об’їздити не тільки Мінськ (хоча й у столиці я ще далеко не все бачив), а й обласні центри, села, агромістечки. Чудовий би вийшов репортаж.

Нагадую, що посилання на всі публікації мінської серії розміщені на початку цього запису. Також їх можна переглянути за відповідним тегом.

Також я обіцяв викласти всі фотографії в одній фотогалереї — ось вони.

Дякую всім, хто допоміг порадами перед поїздкою, а також тим, хто доклав неймовірні зусилля, прочитавши все, що я тут написав. Якщо є якісь питання (звісно, що я не про все тут згадав, бо всіх дрібничок не опишеш) — не лінуйтеся їх ставити, я із задоволенням відповім.

Планується, що далі буде. І якщо не в Мінську, то десь іще.