Мінськ. Епілог

Завер­ше­н­ня моїх запи­сок про Мінськ. Попе­ре­дні части­ни: про­лог, про кор­дон, про транс­порт, про готель, про вули­ці, про народ, про мову, про дів­чат, про метро, про гро­ші, про зв’язок, про їжу, про музи­ку, про ціка­ве.

Це було кла­сно. Вла­сне, купа вра­жень, при­чо­му, пере­ва­жно пози­тив­них, — це зав­жди кла­сно.

Сухий зали­шок, чим запам’ятався Мінськ: чисто­та, нор­маль­ні доро­ги, при­ві­тні люди, про­сто­рі вули­ці. Видно, що роби­ться все для людей, хоча, на жаль, не всі це розу­мі­ють.

Ніко­ли не слу­хай­те тяв­ка­н­ня на Біло­русь з‑за кор­до­ну — Батька знає, як кра­ще. При­найм­ні, так має бути. І це їх шлях, при­стой­ний шлях, шлях, на який нам (і не тіль­ки нам) потрі­бно рів­ня­ти­ся.

Я хочу туди повер­ну­ти­ся. Об’їздити не тіль­ки Мінськ (хоча й у сто­ли­ці я ще дале­ко не все бачив), а й обла­сні цен­три, села, агро­мі­сте­чки. Чудо­вий би вийшов репор­таж.

Нага­дую, що поси­ла­н­ня на всі публі­ка­ції мін­ської серії роз­мі­ще­ні на поча­тку цьо­го запи­су. Також їх можна пере­гля­ну­ти за від­по­від­ним тегом.

Також я обі­цяв викла­сти всі фото­гра­фії в одній фото­га­ле­реї — ось вони.

Дякую всім, хто допо­міг пора­да­ми перед поїзд­кою, а також тим, хто доклав неймо­вір­ні зуси­л­ля, про­чи­тав­ши все, що я тут напи­сав. Якщо є якісь пита­н­ня (зві­сно, що я не про все тут зга­дав, бо всіх дрі­бни­чок не опи­шеш) — не лінуй­те­ся їх ста­ви­ти, я із задо­во­ле­н­ням від­по­вім.

Пла­ну­є­ться, що далі буде. І якщо не в Мін­ську, то десь іще.

Мітки: , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.