Мінськ. Про цікаве

Про­дов­же­ння моїх запи­сок про Мінськ. Попе­ре­дні части­ни: про­лог, про кор­дон, про транс­порт, про готель, про вули­ці, про народ, про мову, про дів­чат, про метро, про гро­ші, про зв’язок, про їжу, про музи­ку.

У цьо­му запи­сі зібра­ні різні нека­те­го­ри­зо­ва­ні спо­га­ди про Мінськ.

  • Рези­ден­ція Пре­зи­ден­та РБ на OpenStreetMap не під­пи­са­на. Я її зна­йшов випад­ко­во. Сфо­то­гра­фу­ва­ти не дали, хоча я попро­сив, а не нама­гав­ся.
  • У Сві­сло­чі води­ться бага­то всі­ля­кої жив­но­сті.
  • В Націо­наль­ний істо­ри­чний музей я йшов ціле­спря­мо­ва­но, але за 10 метрів до цілі поча­ла­ся гран­діо­зна зли­ва, через яку я вско­чив у музей кулею, і це вигля­да­ло так, наче мене зли­ва туди загна­ла, а не я сам при­йшов. У музеї, між іншим, дуже ціка­во. Осо­бли­во неспо­ді­ва­но там тра­пи­ла­ся екс­по­зи­ція радян­сько­го побу­ду, зібра­на вла­сно­руч одні­єю жін­кою-істо­ри­ком. Бабуль­ка, яка сиді­ла на екс­по­зи­ції, була там тіль­ки дру­гий день, тому із задо­во­ле­н­ням ходи­ла зі мною, роз­див­ля­ю­чись і роз­ка­зу­ю­чи про все, що бачить, біло­ру­ською говір­кою.
  • У Музеї Вели­кої Вітчи­зня­ної вій­ни за щасли­вим збі­гом обста­вин якраз був день віль­но­го від­ві­ду­ва­н­ня, чим я і ско­ри­став­ся. Пере­чи­тав бага­то текс­тів біло­ру­ською мовою. Часто було важ­ко. Слу­хав екс­кур­со­во­да, який роз­ка­зу­вав іншим про екс­по­зи­ції. Дуже при­єм­но зди­ву­ва­ло, що в музей при­ве­ли мале­чу, при­чо­му при­ве­ла їх моло­да вчи­тель­ка, яка сама їм роз­ка­зу­ва­ла про все, що вони диви­ли­ся.
  • На остро­ві посе­ред Сві­сло­чі є скуль­пту­ра анге­ла, який пла­че.
  • У Гале­реї мистецтв, куди я зайшов по магні­ти­ки й путів­ник, було дофі­га іно­зем­ців, які ску­па­ли різні милі дрі­бни­чки, губля­чись між нулів біло­ру­ських купюр. Вхід туди, до речі, був пла­тним, але я зайшов так, і з мене нічо­го не взя­ли.
  • На упа­ков­ці з гелем для душу вка­за­на пре­чу­до­ва адре­са виро­бни­цтва. Диві­ться самі:
  • В апте­ці в чер­зі пен­сіо­не­ри самі дійшли до виснов­ку, що вони вихо­ва­ли нев­дя­чну молодь.
  • Я сфо­ткав Суво­ров­ське вій­сько­ве учи­ли­ще з авто­бу­са­ми біля ньо­го, і мені за це нічо­го не було.
  • Я не пам’ятаю, щоб бачив гра­фі­ті в під­зем­них пере­хо­дах.
  • Блін, як же там гар­но, і диха­є­ться лег­ше!

Зві­сно, я щось може й забув, але пози­тив від того не змен­ши­ться в жодно­му разі.

Мітки: , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.