Мінськ. Про їжу

Про­дов­же­ння моїх запи­сок про Мінськ. Попе­ре­дні части­ни: про­лог, про кор­дон, про транс­порт, про готель, про вули­ці, про народ, про мову, про дів­чат, про метро, про гро­ші, про зв’язок.

Що-що, а най­біль­ше мені хоті­ло­ся в Мін­ську спро­бу­ва­ти біло­ру­ську їжу. У Киє­ві остан­ні­ми рока­ми масо­во від­кри­ли­ся тор­го­ві точки, де про­да­ють різні біло­ру­ські про­ду­кти: сири, моло­ко, сме­та­ну, квас, ков­ба­си, цукер­ки, згу­ще­не моло­ко тощо. Що квас, що згу­щен­ка мені дуже спо­до­ба­ли­ся, тому на їхню їжу я був настро­є­ний най­по­зи­тив­ні­шим чином.

Хар­чу­вав­ся я там у трьох місцях — у кафе в готе­лі, у «Лідо» на пло­щі Яку­ба Кола­са, ну і в номе­рі, спе­ці­аль­но зро­бив­ши перед тим кон­троль­ну заку­пку ков­ба­си, хлі­ба, ква­су й моло­ка.

У кафе готу­ють дуже сма­чно. Най­пер­ше мене зди­ву­вав хліб — у наших кафе­шках фіг такий зна­йдеш — сві­жий, м’який, паху­чий і сма­чний, зві­сно. Інше все також добре — що сала­ти, що омле­ти, що солян­ки. Я ж так собі можу дума­ти, що їх готу­ють із про­ду­ктів, виро­ще­них на місце­вій зем­лі, тому, судя­чи з усьо­го, про­ду­кти ці також непо­га­ні.

У «Лідо» при­найм­ні млин­ці з різним начи­н­ням (гри­би я брав, зда­є­ться) також непо­га­ні. Окре­мо заслу­го­вує на ува­гу ман­дрів­ни­ка кар­то­пля. Вона в РБ ета­лон­на (про­бу­вав і сма­же­ну, і варе­ну). А про бере­зо­вий сік я вже писав.

Кон­троль­на заку­пка різних про­ду­ктів вела­ся в Євро­о­пті на тій же пло­щі Яку­ба Кола­са, а квас брав­ся окре­мо на Інсти­ту­ті куль­ту­ри в під­зем­но­му пере­хо­ді. Захо­пив я тоді із собою грам 300 варе­ної ков­ба­си (тисяч за 46 кіло), літру моло­ка, поло­ви­ну нарі­зної хлі­би­ни чор­ної і Лід­ський квас (на фотці не пока­за­ний, бо я його тоді ще не купив).

Що я вам маю ска­за­ти. Вра­хо­ву­ю­чи, що я не був на той момент голо­дний, уся ця шту­ка ізжер­ла­ся за дуже коро­ткий про­мі­жок часу. Моло­ко сма­чню­че. Я не ска­жу, що в нас воно пога­не, ні. Але там вида­ло­ся добрі­шим наба­га­то. Хліб також. Ков­ба­са попри низь­ку вар­тість була ков­ба­сою. У нас таку навряд чи зна­йдеш за 46 грн. Квас (він був уже насту­пно­го дня) також пішов дуже швид­ко, заїда­ю­чись росій­ськи­ми шоко­лад­ка­ми. Я б з упев­не­ні­стю ска­зав, що про­ба їжі про­йшла із феє­ри­чним успі­хом без нега­тив­них наслід­ків.

Окре­мо пора­ду­ва­ли напи­си на упа­ков­ці моло­ка:

Із чого роби­мо висно­вок, що пре­тен­зії на тери­то­рії Респу­блі­ки Біло­русь не при­йма­ю­ться, бо їх не може бути.

Зві­сно, сво­єю вибір­кою я міг лише випад­ко­во під­твер­ди­ти якість їжі в РБ, про яку так усі гово­рять, але, все ж, я можу собі дума­ти, що гово­рять про неї неда­рем­но. І насту­пно­го разу в Мін­ську я обов’язково захо­плю пля­шку моло­ка і ще чогось тако­го, чого не встиг спро­бу­ва­ти цим разом.

Мітки: , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.