Мінськ. Про зв’язок

Про­дов­же­ння моїх запи­сок про Мінськ. Попе­ре­дні части­ни: про­лог, про кор­дон, про транс­порт, про готель, про вули­ці, про народ, про мову, про дів­чат, про метро, про гро­ші.

Остан­ні­ми дня­ми я був тро­хи зайня­тий, але тут мене заму­чи­ла совість, що я забив на мін­ські запи­ски, тому тепер виправ­ля­ю­ся за раху­нок часу на сон.

Як мені роз­ка­за­ли на ЛОРі, в Біло­ру­сі моно­по­ліст на зв’язок — Бел­те­ле­ком. Я так собі зро­зу­мів, що це, все ж, не моно­по­ліст на нада­н­ня послуг, а моно­по­ліст, який пов­ні­стю воло­діє всі­єю транс­порт­ною мере­жею. Його рекла­му видно бага­то де в цен­трі, при­чо­му на будів­лі звер­ху як пра­ви­ло висить назва тіль­ки одні­єї яко­їсь ком­па­нії.

Поді­бне спо­сте­рі­га­ло­ся за МТС і Лай­фом.

Анте­ни зв’язку місто не псу­ють, але іно­ді тра­пля­є­ться щось на кшталт наших київ­ських вишок:

Я от не знаю, що це. Може, це вза­га­лі вій­сько­вий об’єкт, а я його сфо­то­гра­фу­вав. Спо­ді­ва­ю­ся, за мною Батька не при­їде. Я не спе­ці­аль­но.

Стіль­ни­ко­вий зв’язок у роу­мін­гу доро­гий, але це, пев­но, вина не тіль­ки Бел­те­ле­ко­ма (хоча скар­жа­ться через це саме на ньо­го), а ще й Київ­ста­ра. Звід­ти я від­пра­вив тіль­ки одну СМС додо­му про те, що я при­їхав, і все ОК, за що з мене здер­ли 4 грн. Ну та нехай.

У готе­лі була можли­вість купи­ти стар­то­вий пакет «При­вет» від velcom'а, але я так поду­мав, що нічо­го тринь­ка­ти гро­ші на те, чим не кори­сту­ва­ти­му­ся (май­же 18 грн. усьо­го, але кому я там теле­фо­ну­ва­ти­му?), тому грав­ся тіль­ки з Wi-Fi. Ціни на мобіль­ні кому­ні­ка­ції помі­тно ниж­чі, ніж у нас, осо­бли­во що сто­су­є­ться пере­да­ва­н­ня даних. Ну і крім цьо­го, я так зро­зу­мів, що 3G для них вже, начеб­то, й не фан­та­сти­ка.

Вели­кий плюс Бел­те­ле­ко­ма — це роз­ви­ток мере­жі Wi-Fi, яка охо­плює май­же все місто. Але мінус в тому, що він пла­тний. Зате я міг кори­сту­ва­ти­ся Інтер­не­том і біля рату­ші, і в готель­но­му номе­рі — ніяких про­блем. SIP заве­сти не вда­ло­ся, але важ­ко ска­за­ти, чому: чи його ріжуть, чи мені не виста­чи­ло напо­ле­гли­во­сті. Тунель я нео­ба­чно забув під­ня­ти про всяк випа­док. У бро­вар­ні «Раков­ский бро­вар» інет був халяв­ний, але запа­ро­ле­ний (офі­ці­ант напи­сав пароль із помил­кою, яку мені вда­ло­ся зна­йти), і SIP все одно не хотів пра­цю­ва­ти.

Кар­тка на 3 годи­ни кори­сту­ва­н­ня Wi-Fi кошту­ва­ла мені 4000 їхніх рублів (4 грн.), і виста­чи­ло її до кін­ця поїзд­ки.

На насту­пній фотці видно облі­ко­ві дані, але навіть не нама­гай­те­ся їх вико­ри­сто­ву­ва­ти — там уже нічо­го не лиши­ло­ся.

(Мабуть, ска­нер у мене таки глю­чить — занад­то сині зобра­же­н­ня вихо­дять, хоча кар­тки і справ­ді сині.)

Щодо дро­то­во­го Інтер­не­ту не можу нічо­го ска­за­ти — жодно­го разу не кори­сту­вав­ся, але підо­зрюю, що при­найм­ні у сто­ли­ці не так все пога­но, як хоті­ло­ся б кля­тим капі­та­лі­стамдеко­му.

Хоча в номе­рі й був ста­ціо­нар­ний теле­фон, але ним я також не кори­сту­вав­ся.

Зага­лом, про зв’язок можу роз­ка­за­ти досить поверх­не­во, але уні­фі­ко­ва­ність досту­пу Wi-Fi мене при­єм­но зди­ву­ва­ла, і що най­го­лов­ні­ше — це мене виру­ча­ло під час пошу­ку чер­го­вих об’єктів міста, до яких я хотів діста­ти­ся.

Мітки: , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.