Мінськ. Про метро

Про­дов­же­ння моїх запи­сок про Мінськ. Попе­ре­дні части­ни: про­лог, про кор­дон, про транс­порт, про готель, про вули­ці, про народ, про мову, про дів­чат.

Я був би не я, якби не від­вів окре­мий запис для метро.

В Мін­сько­му метро­по­лі­те­ні забо­ро­не­но фото­гра­фу­ва­ти. Для мене дзен такої забо­ро­ни в будь-яко­му метро (а в Киє­ві можна!) зали­ша­є­ться таєм­ни­цею, хоча я не став випро­бо­ву­ва­ти долю. Попри те, що кадрів із під­зем­ки не зали­ши­ло­ся, зали­ши­ло­ся вра­же­н­ня, бо мін­ське метро я об’їздив усе. Всі стан­ції.

Мін­ський метро­по­лі­тен почав­ся буду­ва­ти­ся ще за радян­ських часів, при чому в той же при­бли­зно пері­од, в який буду­ва­ла­ся пів­ні­чна части­на київ­ської синьої гіл­ки. Тому не див­но, що ці стан­ції дуже схо­жі між собою. Уні­каль­ни­ми для Мін­сько­го метро­по­лі­те­ну є тіль­ки деякі кін­це­ві стан­ції через їх нови­зну, а ще пере­хід між дво­ма ліні­я­ми, нестан­дар­тно зро­бле­ний на погляд кия­ни­на.

Метро­по­лі­тен у Мін­ську негли­бо­ко­го заля­га­н­ня, і скла­да­є­ться із двох гілок — чер­во­ної й синьої. Чер­во­на на сьо­го­дні вва­жа­є­ться завер­ше­ною — її про­дов­же­н­ня на пів­ніч пла­ну­є­ться у від­да­ле­ній пер­спе­кти­ві. Синя ж гіл­ка актив­но буду­є­ться в бік мікро­ра­йо­ну «Паўднёвы захад» (Пів­ден­ний захід). Про­цес будів­ни­цтва я спо­сте­рі­гав на вла­сні очі — три стан­ції до 1 вере­сня цьо­го року, як і запла­но­ва­но, зда­ти реаль­но. Назем­на части­на вже май­же гото­ва, роби­ться все цивіль­но, без поспі­ху. Тре­тя гіл­ка метро тіль­ки пла­ну­є­ться, вона має зв’язати пів­ніч Мін­ська із пів­днем. Про реаль­ний паса­жи­ро­по­тік мені важ­ко ска­за­ти, але на кар­ті тре­тя пер­спе­ктив­на лінія закри­ває зна­чні білі пля­ми.

Із готе­лю я їздив авто­бу­сом на стан­цію «Інстытут куль­ту­ры» синьої гіл­ки, а далі на метро — куди потрі­бно.

У Мін­сько­му метро­по­лі­те­ні всі стан­ції, за виклю­че­н­ням одні­єї (Пер­ша­май­ская), — острів­ні. Лише от Пер­ша­май­ская бере­го­ва. Я в дощо­ву пого­ду їздив роз­див­ля­ти­ся всі стан­ції під­ряд, ста­ю­чи нав­ми­сно перед две­ри­ма. Але перед цією почув «Выхад на пра­вы бок», кря­кнув і пере­йшов на іншу сто­ро­ну. Ні разу не спа­лив­ся, ага.

У Мін­сько­му метро­по­лі­те­ні поїзди, як і в нас, скла­да­ю­ться із п’яти ваго­нів. Тисня­ви у ваго­нах у поза­пі­ко­вий час немає, а зати­сну­ли мене по-київ­ськи тіль­ки раз — і то було ціка­во від­чу­ти як воно. Екс­плу­а­ту­є­ться, до речі, виклю­чно росій­ський рухо­мий склад, при­чо­му від­но­сно новий — «йожи­ків» немає, ходять тіль­ки більш-менш новень­кі номер­ні.

Най­гар­ні­шу стан­цію виді­ли­ти важ­ко, але, пев­но, це має бути або «Барыса­ўскі тракт», або «Уруч­ча», бо вони порів­ня­но нові, тому вигля­да­ють сві­жі­ше, аніж інші.

А ще в Мін­сько­му метро­по­лі­те­ні запах метро наба­га­то силь­ні­ший за київ­ський. Москви­чі кажуть, що київ­ське метро пахне пра­виль­ні­ше за москов­ське. А я тепер кажу, що мін­ське пахне пра­виль­ні­ше за київ­ське. І від того в ньо­му досить таки при­єм­но пере­бу­ва­ти.

Зага­лом, потра­пив­ши в мін­ське метро впер­ше, я від­чув, що з Киє­ва ніку­ди не виїжджав — якщо, зві­сно, не звер­та­ти ува­ги на напи­си й радіо­ін­фор­ма­тор біло­ру­ською мовою.

Мітки: , ,
2 коментарі в “Мінськ. Про метро
  1. akelaua сказав:

    Так ось воно як пахне домів­ка ))

  2. post-factum сказав:

    Запах метро­о­те­че­ства нам сла­док и при­я­тен.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.