Мінськ. Про готель

Про­дов­же­ння моїх запи­сок про Мінськ. Попе­ре­дні частини: про­лог, про кордон, про транспорт.

(Усі фотки можна спробувати клікнути.)

Готель «Звязда» — споруда совкового періоду родом із 1982 року. Тим не менше, всередині мандрівника зустрічає новітній інтер’єр і люб’язні адміністратори на рісепшні. Готель має дві зірочки, тому, власне, я його й обрав — це єдиний двозірковий готель на весь Мінськ.

Розташована «Звязда» на південному заході Мінська, добиратися туди ще те задоволення в тому плані, що швидкісний транспорт, яким я вважаю метро, туди поки не ходить. Пишуть, що ходитиме з 1 вересня цього року, а поки я міг тільки спостерігати за його будівництвом, проїжджаючи в автобусі/тролейбусі.

Зупинка громадського транспорту прямо під готелем, треба тільки перейти дорогу.

Поселили мене без зайвих питань, тільки з невеликою затримкою, бо думали, що в останній день я житиму до 12:00, хоча я вказував у заявці, що до 20:00. Якось вони це розрулили.

У готелі є банк і кафе — це те, чим я користувався (розрахувався рублями відразу, як їх там же на місці поміняв). Пишуть ще, що є сауна й перукарня, але туди мені не треба було. В кафе годують смачно, практично, по-домашньому, тільки дорогувато. Хоча, думаю, в київських готелях ціни були б вищими, але це здогадки — я в них не був.

Ліфти в готелі вітчизняного, тобто, білоруського виробництва, трохи торохтять, але на 11-й поверх (там, де я жив) везуть досить спритно. В коридорах чистенько, видно свіжий ремонт (або не такий свіжий, але якісний і доглянутий, тому здається, що свіжий), висять різні картини, стоять кулери з водою.

На кожному поверсі є покоївка, яка прибирає номери, міняє там білизну, заносить щодня питну воду й завідує ключами. Покоївки — досить люб’язні тітоньки. Мабуть, вони також є частиною того затишку в готелі, про який усі пишуть у відгуках на його сайті.

Номер економ-класу, тому тут навряд чи треба було сподіватися на щось круте. Типовий совок (я був у київських квартирах того ж періоду будівництва — навіть вимикачі такі самі), але все чисте, прибране, пофарбоване та працює. Навіть радянська сантехніка, причому напір води там був дуже пристойний. Санвузол роздільний, але спільний на два номери (блок) — у цьому, власне, економ-клас.

У блоці, до речі, був якийсь такий специфічний запах, природу якого я так і не розгадав, але який уже колись чув. Тут без коментарів.

Мій номер (1101 — 11-й поверх, перший номер) виявився меншим за те, що я очікував. Власне, я бачив його фотку, але не думав, що на фотці він увесь.

У номері виявлено:

• ліжко на одного;
• два стільця;
• тумбочка;
• шампунь, гель для душу, мило, сухі серветки;
• комплект постільної білизни й рушник;
• стіл письмовий;
• шафа із п’ятьма тремпелями;
• телевізор;
• телефон;
• радіо;
• холодильник;
• пляшка води зі стаканчиком;
• кухонна дошка;
• картина на стіні;
• два дзеркала;
• гачечки на шафі;
• ложка для взуття;
• невідома фігня, на якій суворо написано «Для багажа — не садиться!»;
• лампа розжарювання із плафоном під стелею;
• світильник над ліжком;
• новий склопакет (там у теорії є вихід на балкон, але із дверей знята ручка, а сам механізм ручки схований за пластиком — типу культурно, але не відкриєш);
• штори з тюллю.

Із вікна не сказав би, що відкривався мегашикарний вид, але все було не так і погано.

Воду таки приносили щодня, мило можна було взяти в будь-який час, а холодильник, наче, таки холодив, хоча не так сильно, як хотілося б. Вайфайка, в принципі, була у всьому готелі, але вайфайка Бєлтелекомівська, а тому платна. Треба було купити карточку, щоб нею користуватися. Детальніше про зв’язок буде в окремому записі.

Спати було більш-менш нормально, ліжко трохи скрипить, а сусіди іноді надто шумно себе вели, особливо вранці, коли збиралися кудись іти. А так я їх навіть ні разу не бачив.

У номері я був тільки вранці й увечері, причому ввечері дивився собі спокійно футбол по телевізору або читав. І для цього цей готель підходить ідеально.

За ввесь час проживання довелося заплатити 735 тисяч.

Готель справді затишний, і не знаю, чи варто рекомендувати такому невибагливому чудаку, як я, щось інше.