Мінськ. Про готель

Про­дов­же­ння моїх запи­сок про Мінськ. Попе­ре­дні части­ни: про­лог, про кор­дон, про транс­порт.

(Усі фотки можна спро­бу­ва­ти клі­кну­ти.)

Готель «Звя­зда» — спо­ру­да сов­ко­во­го пері­о­ду родом із 1982 року. Тим не мен­ше, все­ре­ди­ні ман­дрів­ни­ка зустрі­чає нові­тній інтер’єр і люб’язні адмі­ні­стра­то­ри на рісе­пшні. Готель має дві зіро­чки, тому, вла­сне, я його й обрав — це єди­ний дво­зір­ко­вий готель на весь Мінськ.

Роз­та­шо­ва­на «Звя­зда» на пів­ден­но­му захо­ді Мін­ська, доби­ра­ти­ся туди ще те задо­во­ле­н­ня в тому пла­ні, що швид­кі­сний транс­порт, яким я вва­жаю метро, туди поки не ходить. Пишуть, що ходи­ти­ме з 1 вере­сня цьо­го року, а поки я міг тіль­ки спо­сте­рі­га­ти за його будів­ни­цтвом, про­їжджа­ю­чи в автобусі/тролейбусі.

Зупин­ка гро­мад­сько­го транс­пор­ту пря­мо під готе­лем, тре­ба тіль­ки пере­йти доро­гу.

Посе­ли­ли мене без зай­вих питань, тіль­ки з неве­ли­кою затрим­кою, бо дума­ли, що в остан­ній день я жити­му до 12:00, хоча я вка­зу­вав у заяв­ці, що до 20:00. Якось вони це роз­ру­ли­ли.

У готе­лі є банк і кафе — це те, чим я кори­сту­вав­ся (роз­ра­ху­вав­ся рубля­ми від­ра­зу, як їх там же на місці помі­няв). Пишуть ще, що є сау­на й перу­кар­ня, але туди мені не тре­ба було. В кафе году­ють сма­чно, пра­кти­чно, по-дома­шньо­му, тіль­ки доро­гу­ва­то. Хоча, думаю, в київ­ських готе­лях ціни були б вищи­ми, але це здо­гад­ки — я в них не був.

Ліфти в готе­лі вітчи­зня­но­го, тоб­то, біло­ру­сько­го виро­бни­цтва, тро­хи торо­хтять, але на 11‑й поверх (там, де я жив) везуть досить спри­тно. В кори­до­рах чистень­ко, видно сві­жий ремонт (або не такий сві­жий, але які­сний і догля­ну­тий, тому зда­є­ться, що сві­жий), висять різні кар­ти­ни, сто­ять куле­ри з водою.

На кожно­му повер­сі є поко­їв­ка, яка при­би­рає номе­ри, міняє там біли­зну, зано­сить щодня питну воду й заві­дує клю­ча­ми. Поко­їв­ки — досить люб’язні тітонь­ки. Мабуть, вони також є части­ною того зати­шку в готе­лі, про який усі пишуть у від­гу­ках на його сай­ті.

Номер еко­ном-кла­су, тому тут навряд чи тре­ба було спо­ді­ва­ти­ся на щось кру­те. Типо­вий совок (я був у київ­ських квар­ти­рах того ж пері­о­ду будів­ни­цтва — навіть вими­ка­чі такі самі), але все чисте, при­бра­не, пофар­бо­ва­не та пра­цює. Навіть радян­ська сан­те­хні­ка, при­чо­му напір води там був дуже при­стой­ний. Сан­ву­зол роз­діль­ний, але спіль­ний на два номе­ри (блок) — у цьо­му, вла­сне, еко­ном-клас.

У бло­ці, до речі, був якийсь такий спе­ци­фі­чний запах, при­ро­ду яко­го я так і не роз­га­дав, але який уже колись чув. Тут без комен­та­рів.

Мій номер (1101 — 11‑й поверх, пер­ший номер) виявив­ся мен­шим за те, що я очі­ку­вав. Вла­сне, я бачив його фотку, але не думав, що на фотці він увесь.

У номе­рі вияв­ле­но:

  • ліж­ко на одно­го;
  • два стіль­ця;
  • тум­бо­чка;
  • шам­пунь, гель для душу, мило, сухі сер­ве­тки;
  • ком­плект постіль­ної біли­зни й рушник;
  • стіл письмо­вий;
  • шафа із п’ятьма трем­пе­ля­ми;
  • теле­ві­зор;
  • теле­фон;
  • радіо;
  • холо­диль­ник;
  • пля­шка води зі ста­кан­чи­ком;
  • кухон­на дошка;
  • кар­ти­на на сті­ні;
  • два дзер­ка­ла;
  • гаче­чки на шафі;
  • лож­ка для взу­т­тя;
  • неві­до­ма фігня, на якій суво­ро напи­са­но «Для бага­жа — не сади­ться!»;
  • лам­па роз­жа­рю­ва­н­ня із пла­фо­ном під сте­лею;
  • сві­тиль­ник над ліж­ком;
  • новий скло­па­кет (там у тео­рії є вихід на бал­кон, але із две­рей зня­та ручка, а сам меха­нізм ручки схо­ва­ний за пла­сти­ком — типу куль­тур­но, але не від­кри­єш);
  • што­ри з тюл­лю.

Із вікна не ска­зав би, що від­кри­вав­ся мега­ши­кар­ний вид, але все було не так і пога­но.

Воду таки при­но­си­ли щодня, мило можна було взя­ти в будь-який час, а холо­диль­ник, наче, таки холо­див, хоча не так силь­но, як хоті­ло­ся б. Вай­фай­ка, в прин­ци­пі, була у всьо­му готе­лі, але вай­фай­ка Бєл­те­ле­ко­мів­ська, а тому пла­тна. Тре­ба було купи­ти кар­то­чку, щоб нею кори­сту­ва­ти­ся. Деталь­ні­ше про зв’язок буде в окре­мо­му запи­сі.

Спа­ти було більш-менш нор­маль­но, ліж­ко тро­хи скри­пить, а сусі­ди іно­ді над­то шум­но себе вели, осо­бли­во вран­ці, коли зби­ра­ли­ся кудись іти. А так я їх навіть ні разу не бачив.

У номе­рі я був тіль­ки вран­ці й уве­че­рі, при­чо­му вве­че­рі дивив­ся собі спо­кій­но фут­бол по теле­ві­зо­ру або читав. І для цьо­го цей готель під­хо­дить іде­аль­но.

За ввесь час про­жи­ва­н­ня дове­ло­ся запла­ти­ти 735 тисяч.

Готель справ­ді зати­шний, і не знаю, чи вар­то реко­мен­ду­ва­ти тако­му неви­ба­гли­во­му чуда­ку, як я, щось інше.

Мітки: , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.