***

a posteriori

Від Воріт із золота
        з вулиці Стрілецької
У дітей з кераміки
        просто на очах
Проведу без поспіху
        у наднову п’єсу —
П’єсу про дитинство
        й роздуми у снах.

У розкритих пащах
        парочки цілуються,
Обтинає тишу
        Принц Екзюпері.
Диво серед Києва
        на Пейзажну вулицю
Йшло від площі Львівської —
        і застигло в грі.

У фонтані літньому
        зайнято жирафами —
Обійнялись ніжно вдвох —
        нерозлийвода.
Дітлахи розбігались
        з татами і з мамами —
Галасують, начебто,
        як мала орда.

Через призму крапельну
        Сонце розливається,
Променем торкаючись
        глибини думок:
Зріст Людини Всесвіту —
        Всесвіт ним пишається —
Простягнувсь до неба аж,
        прямо до зірок.

Від химерних дзвоників
        з висоти польотної
Кіт тридцятилаповий
        раптом посинів,
А на хвіст аршиновий
        птахи намальовані
Повсідались вправно так
        І без зайвих слів.

Хай без слів розкажуть нам
        про висоти київські,
Про безшумний лет на волі
        прямо над Дніпром.
Це для тебе розчерки
        крилами з андріївських
Куполів, що сяють ясно
        злоченим чолом.

Подивись на зарево —
        пломеніє, сунеться,
Розлива червоне світло
        на забаву днів.
Диво серед Києва
        на Пейзажній вулиці
Спати умостилося,
        дочекавшись снів.

01:55 21.05.2012 р. (м. Київ)