***

a posteriori

Від Воріт із золо­та
        з вули­ці Стрі­ле­цької
У дітей з кера­мі­ки
        про­сто на очах
Про­ве­ду без поспі­ху
        у надно­ву п’єсу —
П’єсу про дитин­ство
        й роз­ду­ми у снах.

У роз­кри­тих пащах
        паро­чки цілу­ю­ться,
Обти­нає тишу
        Принц Екзю­пе­рі.
Диво серед Киє­ва
        на Пей­за­жну вули­цю
Йшло від пло­щі Львів­ської —
        і засти­гло в грі.

У фон­та­ні літньо­му
        зайня­то жира­фа­ми —
Обійня­лись ніжно вдвох —
        неро­злий­во­да.
Дітла­хи роз­бі­га­лись
        з тата­ми і з мама­ми —
Гала­су­ють, начеб­то,
        як мала орда.

Через при­зму кра­пель­ну
        Сон­це роз­ли­ва­є­ться,
Про­ме­нем тор­ка­ю­чись
        гли­би­ни думок:
Зріст Люди­ни Все­сві­ту —
        Все­світ ним пиша­є­ться —
Про­стя­гнувсь до неба аж,
        пря­мо до зірок.

Від химер­них дзво­ни­ків
        з висо­ти польо­тної
Кіт трид­ця­ти­ла­по­вий
        раптом поси­нів,
А на хвіст арши­но­вий
        пта­хи нама­льо­ва­ні
Пов­сі­да­лись вправ­но так
        І без зай­вих слів.

Хай без слів роз­ка­жуть нам
        про висо­ти київ­ські,
Про без­шум­ний лет на волі
        пря­мо над Дні­пром.
Це для тебе роз­чер­ки
        кри­ла­ми з андрі­їв­ських
Купо­лів, що сяють ясно
        зло­че­ним чолом.

Поди­вись на заре­во —
        пло­ме­ніє, суне­ться,
Роз­ли­ва чер­во­не сві­тло
        на заба­ву днів.
Диво серед Киє­ва
        на Пей­за­жній вули­ці
Спа­ти умо­сти­ло­ся,
        доче­кав­шись снів.

01:55 21.05.2012 р. (м. Київ)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.