Мінськ. Пролог

Цим постом я відкриваю серію записів про столицю Республіки Білорусь — Мінськ — із точки зору себе як туриста, який прожив там чотири літні дні.

Мій дід — білорус, тому я вважаю себе на чверть білорусом. До цієї поїздки я ніколи не був за кордоном України, але одного разу задумався, що пора б уже кудись вибратися. За відсутності закордонного паспорта, який поки не вдається зробити з об’єктивних суто українських причин, вибір невеликий: РБ або РФ. Я вибрав РБ, оскільки маю до неї певне історичне відношення.

Поїздку було намічено на літо, щоб мати достатньо вільного часу, а також щоб втекти кудись від Євро-2012. Для цього потрібно було розібратися з кількома питаннями: придбати квитки, забронювати номер у готелі (сам готель потрібно було ще знайти), а ще скласти хоча б приблизну програму перебування в Республіці. Я налаштував себе на тривале ознайомлення з білоруською столицею, і зрештою, взяв квитки так, щоб пробути там чотири дні. Вартість одного квитка складає 341 грн. 28 коп.

Із готелем виявилося складніше. Щось пристойне за невелику суму знайти важко, а знімати квартиру не хотілося, щоб не хвилюватися за речі. Хостели а-ля гуртожиток також не годяться, оскільки ночувати з купою народу мені вже в себе в гуртожитку відверто набридло. Зрештою, я знайшов єдиний двозірковий готель у Мінську з вартістю доби в номері економ-класу 210 грн. Готель називається «Звезда». Бронювання номера спокійно здійснюється по Інтернету, варто тільки приготуватися, що зі свого боку адміністрація готелю відповідає не так швидко, як хотілося б. Тому поїздку потрібно планувати завчасно. Ну або телефонувати їм напряму. Спілкування електронною поштою вирішило всі проблеми — мені відповіли на всі поставлені питання, в результаті чого я знав, куди й за що їду.

Програма перебування будувалася за випадковим принципом. Я створив тему на ЛОРі, знаючи, що там є білоруси, а також почитав Вікіпедію. Список потрібних місць помістився на аркуш A4 із двох сторін, це при тому, що я не все встиг відвідати (переважно, через дощ). А ще на андрофон було залито білоруські карти OpenStreetMap, які потім у купі із GPS мені дуже-дуже допомогли не блукати по місту.

До поїздки проведено кілька валютних операцій, включаючи купівлю доларів. Можна, в принципі, було купити російські рублі, їх у Мінську так само без проблем міняють. А от купити білоруські рублі в Києві — проблема, їх продають у кількох місцях, при цьому за поганим курсом.

Форма одягу — літня, кілька запасних футболок, шорти та штанці, а ще фотоапарат — забитий вщерть рюкзак можна було нормально нести за спиною, залишаючи при цьому вільними руки. Отак я й поїхав 11-го червня ввечері на залізничний вокзал — із пустими руками, навантаженою спиною й позитивно упередженим настроєм.