Мінськ. Пролог

Цим постом я від­кри­ваю серію запи­сів про сто­ли­цю Респу­блі­ки Біло­русь — Мінськ — із точки зору себе як тури­ста, який про­жив там чоти­ри літні дні.

Мій дід — біло­рус, тому я вва­жаю себе на чверть біло­ру­сом. До цієї поїзд­ки я ніко­ли не був за кор­до­ном Укра­ї­ни, але одно­го разу заду­мав­ся, що пора б уже кудись вибра­ти­ся. За від­су­тно­сті закор­дон­но­го паспор­та, який поки не вда­є­ться зро­би­ти з об’єктивних суто укра­їн­ських при­чин, вибір неве­ли­кий: РБ або РФ. Я вибрав РБ, оскіль­ки маю до неї пев­не істо­ри­чне від­но­ше­н­ня.

Поїзд­ку було намі­че­но на літо, щоб мати доста­тньо віль­но­го часу, а також щоб вте­кти кудись від Євро-2012. Для цьо­го потрі­бно було розі­бра­ти­ся з кіль­ко­ма пита­н­ня­ми: при­дба­ти кви­тки, забро­ню­ва­ти номер у готе­лі (сам готель потрі­бно було ще зна­йти), а ще скла­сти хоча б при­бли­зну про­гра­му пере­бу­ва­н­ня в Респу­блі­ці. Я нала­шту­вав себе на три­ва­ле озна­йом­ле­н­ня з біло­ру­ською сто­ли­цею, і зре­штою, взяв кви­тки так, щоб про­бу­ти там чоти­ри дні. Вар­тість одно­го кви­тка скла­дає 341 грн. 28 коп.

Із готе­лем вияви­ло­ся скла­дні­ше. Щось при­стой­не за неве­ли­ку суму зна­йти важ­ко, а зні­ма­ти квар­ти­ру не хоті­ло­ся, щоб не хви­лю­ва­ти­ся за речі. Хосте­ли а‑ля гур­то­жи­ток також не годя­ться, оскіль­ки ночу­ва­ти з купою наро­ду мені вже в себе в гур­то­жи­тку від­вер­то набри­дло. Зре­штою, я зна­йшов єди­ний дво­зір­ко­вий готель у Мін­ську з вар­ті­стю доби в номе­рі еко­ном-кла­су 210 грн. Готель нази­ва­є­ться «Зве­зда». Бро­ню­ва­н­ня номе­ра спо­кій­но здій­сню­є­ться по Інтер­не­ту, вар­то тіль­ки при­го­ту­ва­ти­ся, що зі сво­го боку адмі­ні­стра­ція готе­лю від­по­від­ає не так швид­ко, як хоті­ло­ся б. Тому поїзд­ку потрі­бно пла­ну­ва­ти завча­сно. Ну або теле­фо­ну­ва­ти їм напря­му. Спіл­ку­ва­н­ня еле­ктрон­ною поштою вирі­ши­ло всі про­бле­ми — мені від­по­ві­ли на всі постав­ле­ні пита­н­ня, в резуль­та­ті чого я знав, куди й за що їду.

Про­гра­ма пере­бу­ва­н­ня буду­ва­ла­ся за випад­ко­вим прин­ци­пом. Я ство­рив тему на ЛОРі, зна­ю­чи, що там є біло­ру­си, а також почи­тав Вікі­пе­дію. Спи­сок потрі­бних місць помі­стив­ся на аркуш A4 із двох сто­рін, це при тому, що я не все встиг від­ві­да­ти (пере­ва­жно, через дощ). А ще на андро­фон було зали­то біло­ру­ські кар­ти OpenStreetMap, які потім у купі із GPS мені дуже-дуже допо­мо­гли не блу­ка­ти по місту.

До поїзд­ки про­ве­де­но кіль­ка валю­тних опе­ра­цій, вклю­ча­ю­чи купів­лю дола­рів. Можна, в прин­ци­пі, було купи­ти росій­ські рублі, їх у Мін­ську так само без про­блем міня­ють. А от купи­ти біло­ру­ські рублі в Киє­ві — про­бле­ма, їх про­да­ють у кіль­кох місцях, при цьо­му за пога­ним кур­сом.

Фор­ма одя­гу — літня, кіль­ка запа­сних фут­бо­лок, шор­ти та штан­ці, а ще фото­апа­рат — заби­тий вщерть рюк­зак можна було нор­маль­но нести за спи­ною, зали­ша­ю­чи при цьо­му віль­ни­ми руки. Отак я й поїхав 11-го черв­ня вве­че­рі на залі­зни­чний вок­зал — із пусти­ми рука­ми, наван­та­же­ною спи­ною й пози­тив­но упе­ре­дже­ним настро­єм.

Мітки: , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.