Як post-factum на поїзд бігав

Ніко­ли не роз­ра­хо­вуй­те на пол­тав­ські тро­лей­бу­си, якщо потрі­бно при­їха­ти вча­сно.

Моя скром­на пер­со­на мала наго­ду сісти в такий, зві­сно, через свою нео­ба­чність і неда­ле­ко­гля­дність. До поїзда зали­ша­ло­ся близь­ко годи­ни, і я, наїв­ний, думав, що якщо 30 км до Пол­та­ви про­їхав за пів­го­ди­ни, то по Пол­та­ві це має три­ва­ти хви­лин 30 макси­мум.

Та нев­же?

За 20 хви­лин до поїзда посе­ред Пол­та­ви у тро­лей­бу­сі, що ледь їхав, я почав нер­ву­ва­ти­ся. Це дуже рід­ко зі мною тра­пля­є­ться, але тут таки тра­пи­ло­ся. Я нена­ви­джу спі­зню­ва­ти­ся. А ще біль­ше я нена­ви­джу поспі­ша­ти. Ну і вза­га­лі для мене дико, якщо я спі­зню­ю­ся через когось. І зро­зу­мів­ши, що за 20 хви­лин я ну аж ніяк не про­їду ту від­стань, яку мені зали­ша­ло­ся про­їха­ти, я зро­бив єди­ний пра­виль­ний вихід — вийти із тро­лей­бу­са.

Пере­сів­ши на авто­бус, я натя­кнув кон­ду­кто­ру, що можу не всти­гну­ти на поїзд, і водій, дай Свя­тий Патрік йому здоров’я, став мен­ше сто­я­ти на зупин­ках і швид­ше їха­ти.

О 18:37 я заско­чив у вагон, ледь диха­ю­чи.

О 18:40 ми виїха­ли з Пол­та­ви.

Пол­тав­ські тро­лей­бу­си удві­чі повіль­ні­ші за київ­ські. Ніко­ли, чує­те, ніко­ли не їдь­те ними, якщо кон­че потрі­бно при­їха­ти кудись вча­сно.

Мітки: , , , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.