Нічні роздуми

Мене хви­лю­ють суча­сні тен­ден­ції з так зва­ною попу­ля­ри­за­ці­єю Ліну­кса. При­чо­му, ці тен­ден­ції я спо­сте­рі­гаю з обох табо­рів — з боку роз­ро­бни­ків і з боку кори­сту­ва­чів. Із боку роз­ро­бни­ків діють два грьо­ба­ні при­дур­ка: Кріс Мей­сон і Лен­нарт Пот­те­рінг. Один при­ду­рок роз­ро­бляє ніку­ди не годя­щу фай­ло­ву систе­му, інший — мега­не­і­дей­ну юзер­спей­сну обв’язку. І куди диви­ться Лінус?

А ще є гру­па свід­ків Тре­тьо­го Гно­ма. При­чо­му, ця хво­ро­ба, зда­є­ться, вже діста­ла­ся і до кеде­ра­стів. Жаба­скріпт на дескто­пі? Та ви зду­рі­ли. Про­бле­ма сьо­го­дні­шньо­го ПК — у мар­но­трат­стві ресур­сів. І всі чомусь ідуть цим шля­хом. Бо опір мен­ше. Мен­ше рухів, щоб ство­ри­ти кно­по­чку. Ідіо­ти.

А кори­сту­ва­чі… хіба ж ти можеш зва­ти­ся Ліну­ксо­і­дом (із вели­кої літе­ри!), якщо для пере­гля­ду djvu-фай­лів кори­сту­є­шся він­дою, запу­ще­ною у вір­ту­ал­ці? Це вже навіть не ідіо­тизм. Це він­да голов­но­го моз­ку. Від­су­тність мисле­н­ня. Люди пере­тво­рю­ю­ться на росли­ни. Хоча росли­ни кори­сні­ше, і їх не нена­ви­диш.

Далі — біль­ше й під катом…


…пер­ший комп’ютер, з яким я почав пра­цю­ва­ти, був ZX Spectrum'ом. Мені тоді було… а скіль­ки мені, в біса, було? 6 років? 5? Пев­но, таки 5. Я не знаю, де його взяв дядь­ко (мабуть, тітка з Киє­ва при­ве­зла — для мене це до сих пір загад­ка, хоча, може, я колись і знав, але пере­пи­ту­ва­ти не буду — нехай зали­ша­є­ться загад­кою, так ціка­ві­ше). І ще пара­лель­но був мікро­каль­ку­ля­тор МК-61. На чому я напи­сав свою пер­шу про­гра­му — також важ­ко ска­за­ти, але оби­дві їх я пам’ятаю чудо­во. На Спе­ктру­мі пер­шою про­гра­мою була така собі софті­на на Бей­сі­ку, яка скла­да­ла­ся із двох ряд­ків:

10 PRINT "ПРИВЕТ, АНЯ!"
20 GO TO 10

Хоча я не пам’ятаю, чи була там кири­ли­ця. Пев­но, ні :). Аня — тоді­шня дів­чи­на дядь­ка, зараз факти­чна жона. Ну, вона мені у всіх від­но­ше­н­нях подо­ба­ла­ся.

А на МК-61 пер­шою про­гою були хре­сти­ки-ноли­ки, ста­ран­но пере­пи­са­ні з яко­гось бома­жно­го ману­аль­чи­ка. І я кіль­ка разів залі­зя­ку обі­грав. Кіль­ка разів, прав­да, вона мене. Ще були ханой­ські вежі. Це все, я папра­шу, на цифро­во­му екран­чи­ку каль­ку­ля­то­ра.

Ну, потім поне­сло­ся. Неза­бу­тні зву­ки магні­то­фо­на, з яко­го зчи­ту­є­ться про­гра­ма. Мега­кру­та гра­фі­ка на теле­ві­зо­рі (і це тобі не Ден­ді із вши­ти­ми в кар­тридж грай­ка­ми — тут ти сам собі хазя­їн!). Джой­стик, зро­бле­ний із «Тетрі­са».

Потім був x86-сумі­сний комп’ютер, зда­є­ться, Чер­ка­сько­го (може, Чер­ні­гів­сько­го?) виро­бни­цтва під назвою «ПРАКТИК». Там був про­це­сор КР1810ВМ86, один диско­вод 5,25", 384 Кб ОЗП (невдов­зі після ремон­ту ОЗП збіль­ши­ла­ся до 640 Кб, а потім весь комп здох 🙁) і бага­то щастя вивче­н­ня MS-DOS і про­гра­му­ва­н­ня bat-фай­лів. Я з тих пір із ніжні­стю від­но­шу­ся до вся­ко­го роду скри­птів. Осо­бли­во, коли потрі­бно напи­са­ти той же bat-файл. Ночі з «Комер­сан­том», хаки Нор­тон Коман­де­ра (ааа!!! я вру­чну реда­гу­вав nc.exe!!!), скри­пто­ва­на табли­чка мно­же­н­ня, яка шука­ла від­по­відь 10 секунд, Norton Disk Doctor…

Досі загад­кою для мене зали­ша­є­ться такий факт. Якщо на диске­ті в кор­ні ство­ри­ти ката­лог «SYSTEM», у ньо­му ство­ри­ти файл «command.dir» із ряд­ком у ньо­му «command.dir», то комп’ютер пра­цю­вав наба­га­то швид­ше. Точні­ше, зчи­ту­ва­н­ня з диске­ти від­бу­ва­ло­ся наба­га­то швид­ше. Від­по­віді до сих пір не зна­йшов. Систе­ма — MS-DOS 3.30. На 6.22 не пам’ятаю, чи пра­цю­ва­ло.

Потім яки­мось дивом у мене з’явився свій вла­сний «Мастер» — клон Спе­ктру­ма вітчи­зня­но­го виро­бни­цтва. Тут були вже батько­ві про­гра­ми для деко­ду­ва­н­ня номі­на­лів рези­сто­рів за кольо­ро­вим мар­ку­ва­н­ням, вла­сні ігри (змій­ка? зіро­чка, яка біга­ла повер­ха­ми? ооо…). І це все на Бей­сі­ку. І, зві­сно, таєм­ний для мене рядок:

RANDOMIZE USR число

До сих пір не знаю, як ті числа виби­ра­ли­ся. Але ефе­кти на екра­ні роби­ли­ся кла­сні.

…Роман­ти­ка про­дов­жи­ла­ся з купів­лею ком­па на базі Cyrix 5x86. Тоді поча­ли­ся пере­уста­нов­ки 95‑ї він­ди, моро­ки із дро­ва­ми на відео­кар­ту, актив­не вивче­н­ня Тур­бо Паска­ля (я його обо­жнюю). Посту­по­во це все пере­ро­ста­ло в 98-му, Me, XP… з неве­ли­ки­ми спро­ба­ми 2000, NT4, 2003-го сер­ве­ра… Блін, скіль­ки всьо­го було — щастя від пер­шо­го диско­во­да CD-RW за 450 грн, аку­ра­тно при­ве­зе­но­го з Ком­со­моль­ска, диск «Коза­ків», який у ньо­му розі­рвав­ся (сам диско­вод до сих пір робо­чий), StreamOS. Для мене це тепер така дав­ня роман­ти­ка, що без сліз не можу і зга­да­ти. А прин­тер! Ста­рий радян­ський прин­тер серії СМ! Номер і не зга­даю — 6370 або­що. Як ми для ньо­го під­би­ра­ли драй­ве­ри…

Ну а потім почав­ся Лінукс :). Із 2003-го року. Red Hat 7.2 був пер­шим. Але це зов­сім інша істо­рія.

2 коментарі в “Нічні роздуми
  1. voltron сказав:

    Ех… Читаю і зга­дую себе.
    От тіль­ки Спе­ктру­ма у мене не було, а був лише каль­ку­ля­тор МК-54. Пізні­ше, вже в шко­лі (зда­є­ться кла­сі у 1му чи 2му) позна­йо­мив­ся з комп'ютером Мікро­ша. Потім був Поиск‑2 (теж в шко­лі). А свій дома­шній комп зібрав вже під кінець шкіль­но­го жит­тя, спо­ча­тку це був Intel 80286, потім якийсь 5х86 вже й не зга­даю який саме.

  2. akelaua сказав:

    Ана­ло­гі­чно… тіль­ки в мене пер­ший вла­сний комп був на базі Cyrix 5x86. Пер­ший лінукс-дістр — якийсь Ман­дрейк на 3‑х дисках, при уста­нов­ці яко­го я нена­ро­ком фор­ма­тнув весь хдд )) .

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.