Ще раз про сумне

Був сьо­го­дні на моги­лі Оле­ксан­дра Оле­ксі­йо­ви­ча. Гар­ний йому пам’ятник поста­ви­ли. З бюстом і кри­лом. І напис про польо­ти. А літа­ти він вмів. Роман­тик і мрій­ник у най­кра­що­му зна­чен­ні цьо­го сло­ва. І з фото­гра­фії диви­ться так при­ві­тно, як наче вчо­ра тіль­ки про­вів на 2‑му кур­сі пер­шу пару.

А в метро було шум­но і весе­ло. Синя гіл­ка зду­рі­ла, я ніко­ли тако­го хао­су не бачив. Вияви­ло­ся, закли­ни­ла колі­сна пара в одно­го потя­гу, то він гіл­ку три­мав у напру­зі три годи­ни.