Сучасна лірика

А за вок­за­ла­ми наїв­на пусто­та,
І кожна трі­щи­на на сер­ці — рана…
Він не любив її… Вона сама
При­ду­ма­ла роман, тому і рада.
І кожен шепіт, то для неї крик,
І кожен дотик — наче рани сер­ця,
Та й він по суті, неда­ле­ко зник,
Доста­тньо кри­кну­ти — озве­ться…

На кожен постріл голо­ву уверх,
На кожну тугу сотні п’яних вір­шів,
На кожен поці­лу­нок — злет…
І лише він, по суті, не коли­шній…
За п’яним погля­дом — від­став­ка снів
За їх без­глу­здість і від­вер­тість ночей…
Та й він по суті, болі не хотів…
Він і є біль, тому її не хоче…

© Annika Ly, взя­то звід­си.

Гар­но так.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.