Про здивування

Остан­нім часом я мало диву­ю­ся. Настіль­ки мало, що сам почав це помі­ча­ти. Біль­шість речей зда­ю­ться про­сти­ми і логі­чни­ми, а ті, які важ­ко зро­зу­мі­ти — доми­слю­ю­ться. Аня одно­го разу ска­за­ла фра­зу «тебе не зди­ву­ва­ти». Пра­виль­но ска­за­ла. Важ­ко це зро­би­ти.

Колись дав­но я для себе вивів таку річ — люди­ну від інших тва­рин з‑поміж інших речей від­рі­зняє вмі­н­ня диву­ва­ти­ся. Саме воно є осно­вою про­гре­су люд­ства. І зав­жди було. І буде таким зав­жди.

Мабуть, вар­то заду­ма­ти­ся.

2 коментарі в “Про здивування
  1. lingvist-alex сказав:

    А філо­со­фія почи­на­є­ться саме зі зди­ву­ва­н­ня…
    Такщо не бути тобі філо­со­фом…

  2. post-factum сказав:

    Знаю-знаю, нам наш філо­соф роз­ка­зу­вав про це на пер­ших кур­сах.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.