Про минуле

Інко­ли такі дум­ки почи­на­ють з’являтися в голо­ві, тому я хотів би дещо зга­да­ти.

2008‑й рік і своє став­ле­н­ня до пер­шої і єди­ної дів­чи­ни.

Зре­штою, я не хотів би так гово­ри­ти, може, це не дуже гар­но, але я жал­кую про той рік. Про ввесь, від поча­тку до кін­ця, в кон­текс­ті наших від­но­син. Три роки пото­му все пере­о­сми­слю­є­ться іна­кше, хоті­ло­ся б себе і пово­ди­ти не так (геть не так, зов­сім не так, а не трі­шки), і гово­ри­ти не те, і дума­ти не про те. Може, через це той рік для мене як у яко­мусь ватно­му тума­ні — у від­чут­ті, яке з’являється тоді, коли щось різ­ко змі­ню­є­ться на гір­ше. Як, напри­клад, літня спе­ка після весни. Так і тоді.

Нев­же розум­ні­шаю?

6 коментарів в “Про минуле
  1. proger сказав:

    какая разни­ца? это естес­ствен­но

  2. post-factum сказав:

    Ну воно-то так, але якщо я пишу тут деякі дрі­бни­чки, мені іно­ді стає трі­шки лег­ше.

  3. Пилка сказав:

    бага­то води вите­кло з тих пір… ти не хви­люй­ся, все путьом.

  4. post-factum сказав:

    Ба, хто до нас заві­тав. Ласка­во про­си­мо до скром­но­го гні­зде­чка.

  5. Патріот сказав:

    >Нев­же розум­ні­шаю?
    Так. Але це при­ро­дно, не хви­люй­ся.

  6. post-factum сказав:

    Дякую, ти мене вті­шив.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.