Про спогади

Пам’ятаю 93–94 рік. Хату в Заче­пи­лів­ці, ще живу бабу Саню. Добре пам’ятаю зби­ра­н­ня шишок для того, аби топи­ти піч у хаті. І те, як тоді ще здо­ро­вий дядь­ко колов дро­ва біля сарай­чи­ка, у яко­му попід стін­кою лежа­ли полі­на, а на під­ло­зі — сосно­ві колю­чки. Я тоді тягав хмиз, він-бо гар­но трі­щав у пічі. І пічку пам’ятаю, як вона гуді­ла вве­че­рі, і те, як дядь­ко її роз­дму­ху­вав.

І соня­хи пам’ятаю. На горо­ді за літньою кухнею ходив із дідом тицяв насі­н­ня у зем­лю. То не про­сте насі­н­ня було, як і все у діда, а біле і здо­ро­ве. І соня­хи про нашу честь виро­ста­ли неаби­які.

І сві­же моло­ко пам’ятаю. Тепле, тіль­ки здо­є­не. Від­лу­пить баба окра­єць хлі­ба до моло­ка, а я їм і п’ю, при­мру­жу­ю­чись супро­ти сон­ця.

А ще пам’ятаю біля хати коло­дязь. До ньо­го мам­ка ходи­ла тяга­ти воду і точи­ти ляси із живи­ми тоді ще баба­ми. І вода була сма­чна, чиста і про­зора, не те, що зараз.

Баби пов­ми­ра­ли, хату спро­да­ли, а згад­ки лиши­ли­ся назав­жди.

Один коментар в “Про спогади
  1. lingvist-alex сказав:

    Wunderbar. Seht gut.
    Ce`s monifique

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.