На чистоту

Я вро­ді тут зав­жди пишу прав­ду.

Сесія про­хо­дить ужа­сно. І не про­сто так ужа­сно, я б ска­зав, через задній про­хід. "Пора­ду­ва­ла" інфор­ма­ти­ка — замість обі­ця­них "А" отри­мав авто­ма­том "Бе", ТЕЦ зда­ний на "Д" (і сла­ва Патрі­ку, бо доля тих, хто його ніяк не здав, уже зазда­ле­гідь роз­пи­са­на, в прин­ци­пі). Вишка зда­на з горем-попо­лам на те саме "Д", в чому, визнаю, про­ви­на моя, так як тео­рію зава­лив пов­ні­стю. І виправ­до­ву­ва­ти­ся не зби­ра­ю­ся. Ну і сьо­го­дні­шній цир­ко­вий номер (тоб­то, вчо­ра­шній) — 11 чоло­вік з 19 у пана Неми­ров­сько­го (і це тіль­ки наша гру­па!) іде на пере­зда­чу. Ну… вже сьо­го­дні. В т. ч. і я. Сиджу над кон­спе­ктом і думаю собі, що кра­ще б він поста­вив те "Е", аніж поси­лав "на потім". Лег­ше було б якось. Та і без різни­ці вже — не повпли­ває оцін­ка ця ні на що, ну, хіба що на май­бу­тній і при­мар­ний диплом, в який вона зра­зу йде.

Най­ве­се­лі­ше те, що ВСІ залі­ки, які НЕ ВПЛИВАЮТЬ на сти­пен­дію, в мене зда­ні на "А". Я, в прин­ци­пі, так і думав, що загаль­на сума заря­дів… тоб­то оці­нок в моїй залі­ков­ці за кожен семестр — кон­стан­та, от тіль­ки як вони роз­по­ді­ле­ні — оця шту­ка силь­но варі­ю­є­ться. Тоді було порів­ну. Все на 4 май­же. Ну а тут з одно­го боку 5, з іншо­го — 3.

Зно­ву були сти­чки з Іри­ною щодо її ігор, я не знаю чим все це скін­чи­ться, якщо вийде так, що я при­їду додо­му — то будем роз­мов­ля­ти деталь­ні­ше. Сміх і гріх… Єди­не, чого я бояв­ся у від­но­си­нах з май­бу­тньою дів­чи­ною у свій час — щоб не гриз­ти­ся через дрі­бни­ці і через те, що супе­ре­чить прин­ци­пам — косме­ти­ка та ігри. Чорт з ними, з тими ігра­ми і з тими, хто їх при­ду­мав!

Ну а так все чудо­во, якщо можна вза­га­лі так дума­ти. Болить голо­ва. Мабуть, це все через того ж Неми­ров­сько­го, "тря­сця його роди­чам", як він нам всім каже (дослів­но).

Уже про­сто хоче­ться додо­му. По-тва­рин­но­му про­сто хоче­ться. Літо, сон­це, можна було б купа­ти­ся, ката­ти­ся, біга­ти-при­га­ти-лази­ти. Нє, нада вчи­ти­ся… Якщо чесно — тре­ба віді­рва­ти руки тому, хто затя­гнув так допі­зна сесію, і засу­ну­ти ті руки в анус. Самим нату­раль­ним спосо­бом — паль­ця­ми все­ре­ди­ну. Ччорт!

Про­сто наки­пі­ло. Дру­гий курс обі­цяє бути ще "весе­лі­шим", але до ньо­го тре­ба спо­ча­тку дожи­ти.

Не знаю, що чекає вдо­ма. Або від­кру­че­на голо­ва, або міз­ки по стін­ці. Але пофіг, на все пофіг, зда­ти фізи­ку — і змо­та­ти­ся додо­му.

Не вір­те ніко­ли, якщо я кажу, що не хочу їха­ти. Хочу. Дуже хочу. Але про­сто часто не маю можли­во­сті. Як от зараз.

Вийшло дов­го, слі­зно і нудно. Тому завер­шую. Хоче­ться віри­ти у бла­го­по­лу­чну зда­чу остан­ньо­го екза­ме­на і у своє якнай­ско­рі­ше повер­не­н­ня на Батьків­щи­ну — у Нові Сан­жа­ри. І в Ком­со­мольськ.

Тіль­ки не в цин­ко­вій обо­лон­ці, а під весе­лий стук коліс "Сто­ли­чно­го Екс­пре­су", або, накрай­няк (так воно, мабуть, і буде) під гул мото­ра мар­шру­тки.

Поки все.

Мітки: ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.