Сни

Мені знову почали снитися сни. Вже кілька днів підряд, яскраві, кольорові, насичені, вражаючі… але тупі. В одному – пан Карнаух, який варить самогон на парі, в іншому я спізнююся на поїзд з дому в Київ. Все зав’язано на університет.

Нічого радісного, насправді, нема. Тимчасовий відпочинок на вихідних і приємні компанії – то скоротекуче, а зараз… Навіть Ірина… і та…

Ех. Все задрало. Треба піти в аут на кілька тижнів, вирубити телефони, аськи-шмаськи… Нема мене. Мене нема.

Я не тут.