Пам’яті Олександра Олексійовича

І чому такі люди йдуть?… Неспра­ве­дли­во якось.

Нови­на на Інтер­фа­ксі.

Я про­сто не вірю, що його біль­ше нема. Блін, він був моїм викла­да­чем, одним із най­улю­бле­ні­ших викла­да­чів. Він сво­єю енер­ге­ти­кою про­сто запа­лю­вав сві­до­мість. Тиснув руку і штов­хав у пле­чі, посмі­ха­ю­чись: «Сашко, з тебе щось вийде…»

Зали­ши­ла­ся лише коро­тка пере­пи­ска із ним еле­ктрон­ною поштою. І добра пам’ять наві­чно.

Спи спо­кій­но, учи­те­лю.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.