Во

Рево­лю­ція, про яку так дов­го гово­ри­ли біль­шо­ви­ки… сесія, тоб­то, наре­шті закін­чи­ла­ся.

Вла­сне, чому я так дов­го не писав — не було коли, не було якось натхне­н­ня, всю ува­гу зага­лом напра­вив на те, аби зда­ти.

Ну, і, при­то­му, ще й як зда­ти.

Але про все по-поряд­ку.

Кур­сач був зда­ний ще задов­го до ново­го року, зда­є­ться, я навіть писав про це. Вла­сне, нічо­го скла­дно­го у тому не було, при тому, що зда­вав я пер­ший, а прє­под, мабуть, дов­го не міг зга­да­ти, що ж саме він при­ймає. Тому 5 :).

Тер­мі­наль­не уста­тку­ва­н­ня за плі­дну робо­ту (а‑ля гар­но зда­на роз­ра­хун­ко­ва) також пора­ду­ва­ло. 5. Вза­га­лі, і пре­дмет кори­сний та ціка­вий, і прє­под чудний.

Пер­шим екза­ме­ном у нас ішло (ішли) спе­цроз­ді­ли мате­ма­ти­ки. І тут-то мої літе­ра­тур­ні почи­на­н­ня дали про себе зна­ти. Видать, Оле­ксан­дру Іва­но­ви­чу спо­до­ба­ло­ся те, що я мав необе­ре­жність про­чи­та­ти на одній із лекцій, а тому 5. Плюс до того після екза­ме­ну я ще і пода­ру­вав Лисен­ку своє вибра­не. І під­пи­сав. І він доволь­ний, і я нічо­го.

Далі — біль­ше. Схе­мо­те­хні­ка. Тут без нор­маль­ної зда­чі не обі­йшло­ся, але нор­маль­ність біль­ше вира­жа­ла­ся не в тому, що екза­мен про­хо­див саме так, як він би мав про­хо­ди­ти, а в тому, що можна було що зве­ться «без палє­ва» кори­сту­ва­ти­ся шпо­ра­ми. Без шпор навряд чи хтось міг би зда­ти. Може, за так зва­не розу­мі­н­ня в очах, а, може, і за успі­шний кур­сач  — 5.

Лишив­ся ще один диф­за­лік, який мали б нам поста­ви­ти ще колись, але тра­пи­ла­ся така біда, що това­риш Нові­ков через неми­лість пого­ди і милість міської вла­ди в кон­текс­ті неочи­ще­н­ня сні­гу та льо­ду впав і зла­мав ногу. Тро­хи не єди­ний що зве­ться «вме­ня­е­мый» прє­под, і того виво­дять із ладу. Але наша ста­ро­ста, дай Патрік їй здоров’я, з’їздила до Вале­рія Іва­но­ви­ча на квар­ти­ру із залі­ко­ви­ми, в резуль­та­ті чого май­же всім 5. У тому числі і мені.

Ну а сьо­го­дні типу фіналь­ний акорд. Най­важ­чий екза­мен бла-бла… Тео­рія електрозв’язку із Лео­ні­дом Оле­ксан­дро­ви­чем, таким собі докто­ром, астраль­но зв’язаним із космо­сом. Іно­ді. Буду спо­ді­ва­ти­ся, що він це не про­чи­тає, бо я пла­ную писа­ти із ним бака­лав­рат. Вза­га­лі, добрий дядь­ко, розум­ний, тіль­ки під­ко­ви­рює людей часто так, що ста­вить їх у незру­чне ста­но­ви­ще. У тому пла­ні, що не зна­єш чи не розу­мі­єш, що саме він від тебе хоче і що тре­ба від­по­від­а­ти. Думаю, здав­ши екза­мен, із ним буде тро­хи лег­ше. На 4 здав, між іншим.

Вот.

Тепер тре­ба від­гу­ля­ти і їха­ти додо­му.

Насправ­ді, за цей час, числа так із 10-го, про­йшло бага­то чого ціка­во­го і без навча­н­ня. Ну, напри­клад, взя­ти ті ж самі вибо­ри. Від­кри­то ска­жу, я не під­три­мав жодно­го кан­ди­да­та, хоча Тігі­пко таки моло­дець. У гря­ду­що­му дру­го­му турі також під­три­му­ва­ти ніко­го не зби­ра­ю­ся, хоча на вибо­ри ста­біль­но при­йду. Тоб­то, спо­ча­тку при­їду із дому, а потім при­йду.

Пере­ди­вив­ся купу філь­мів, в основ­но­му доку­мен­таль­них. Нака­чав музи­ки. Ну, що б я іще качав.

До речі, тепер же можна від­кри­то ска­за­ти, чим кон­кре­тно і в основ­но­му я займа­ю­ся. Типу, осно­ва потен­цій­но­го бака­лав­ра­ту (так, на май­бу­тнє). Пишу модель цифро­вої систе­ми зв’язку із акцен­том на коду­ва­н­ня. Спо­ді­ва­ю­ся, у мене виста­чить натхне­н­ня напи­са­ти ста­т­тю на Хабрі, а у Фара — кар­ми, аби її опу­блі­ку­ва­ти.

Так від­ра­зу всьо­го і не зга­да­єш, що тут ще було… Поти­хень­ку віді­йду від вра­жень та емо­цій в резуль­та­ті зда­чі сесії (при­віт, сти­пен­дія!), а там, дивись, ще щось зга­даю.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.