Категорія: Збірка «Альтернатива»

Письмо из старины

Здрав­ствуй­те доро­гая и неза­бвен­ная Ели­за­ве­та Сер­ге­ев­на! Пишу Вам из сне­жно­го Подмо­ско­вья. За окном глу­бо­кая ночь, пого­ды здесь нын­че не очень, утром ран­ним двор сне­гом засыпа­ло, да так, что ни прой­ти, ни про­полз­ти, дове­лось лопа­ту в руки брать да отки­дывать его про­чь. Про­шлым

Ангел

Десь я її бачив. Вона про­сто сто­я­ла на пла­тфор­мі, при­ту­лив­шись до мар­му­ро­вої сті­ни, і пла­ка­ла. Чи то очі­ку­ва­ла поїзда, чи про­сто спу­сти­ла­ся під зем­лю, пода­лі від сві­тла і від моро­ки, щоби поду­ма­ти, пере­жи­ти, зва­жи­ти, оці­ни­ти. Чи… Пога­на дум­ка. Я почав хви­лю­ва­ти­ся. Чому? Мабуть, тому,

Реальність віртуальності

post-factum@laptop:~$ sudo modprobe post-factum Ой, а тут тепло! Я, мабуть, з'їхав з глу­зду, при­чо­му невід­во­ро­тно. Після доби напру­же­ної кро­пі­ткої робо­ти за обчи­слю­валь­ною маши­ною, після тисяч про­клять, роз­ча­ру­вань та від­чу­т­тя від­су­тно­сті вихо­ду я спра­вив­ся із зав­да­н­ням. Я – модуль ядра. Такий же, як і тися­чі

Світлоносець

Ми з'явилися, мабуть, ще з поча­тком часу, з самим існу­ва­н­ням факту існу­ва­н­ня, одно­ча­сно і без­по­во­ро­тно. Ми невід­рив­ні від сві­ту так само, як світ невід­рив­ний від само­го себе, бо ми – части­на його, без нас світ навряд чи б існу­вав, а ми без ньо­го втра­ти­ли б сенс

Світле майбутнє

Мусор­ный ветер, дым из тру­бы, Плач при­ро­ды, смех сата­ны, А все отто­го, что мы Люби­ли ловить ветра и разбра­сывать кам­ни. Груп­па "Кре­ма­то­рий", песня "Мусор­ный ветер" Пром­зо­на неу­хиль­но насту­па­ла. Це від­чу­ва­ло­ся, було видно від­ра­зу, виїжджа­ю­чи з міста. Вар­то лише звер­ну­ти із голов­но­го шосе туди,

Час з кінця

Золо­тим сер­пан­ком Сон­це завер­ши­ло схід, Пере­біг­ши ціле небо аж через обід, Про­ле­ті­ло, про­ска­ка­ло гала­кти­чним бігом, Обійняв­ши рідні душі золо­ти­стим смі­хом. Засві­ти­ли ясні зорі див­ни­ми очи­ма, Скрав­ся Місяць тихий, спри­тний десь поза пле­чи­ма, Шур­хо­ті­ли сні­го­па­дом вісни­ки сто­річ­чя, Зали­ва­ли чудним сві­тлом стом­ле­ні

Top