Категорія: Збірка «Альтернатива»

Задай жару, сивий коче­га­ре — Дом­на ж охо­ло­не, і навік За яду­чою сті­ною пере­га­ру Втра­ти­ться секун­дний часу лік. Захо­ло­не, сипля­чись обма­ном, Зни­кне геть, від­кри­ють очі хоч:       «Де ж він, де?»             «Нема…»                   І лиш тума­ном «Отыгра­ет свою песню ночь». Віді­гра­ла… душі похо­ло­ли, Очі — скло, …

Коче­га­ру Read More »

I Заспі­вай ти мені коли­ско­вої Сво­їм тихим, лег­ким голо­со­чком. Я — змі­ю­чка твоя, достой­ної Нази­ва­ти­ся срі­бним дзві­но­чком. Я — вій­на твоя, зна­чить — сла­ва, І в тому моя лиш про­ви­на. Зем­ля таке стер­пить, осан­на, Бо клин виби­ва­ють… кли­ном. І таким вона носить …

Собі на двад­ця­ти­річ­чя Read More »

Досить! Набри­дло! Не хочу я біль­ше боро­тись, Не хочу вій­ну         сло­ве­сну,                 тіле­сну,                         небе­сну. Вона, може, й зги­не у битві все­лен­ській, Та зав­тра ж         на бір­жах,                 в крам­ни­цях                         і душах Воскре­сне. Досить! Набри­дло! Щоден­не наскрі­зне віща­н­ня, Бре­хня за бре­хнею         за гро­ші                 і сла­ву,                         і вла­ду. Коли навіть сла­ву …

Досить! Read More »

Все­світ зітхає. Шири­ться гук: «Я тут трі­щу вже від вто­ми! Цим чоло­ві­чкам я дав лише звук, А в них наро­ди­ло­ся… сло­во! Як же це так?» — з‑під насу­пле­них брів Грі­зно спи­тав­ся наро­ду, Начеб­то з неба роз­ки­нув­ся грім, Впав­ши цегли­ною в воду. Біс його знає! …

Діа­лог із Все­сві­том Read More »

На полі поко­си срі­бля­ться від рос, Тума­ном дале­ким сві­та­н­ня стає. Покла­де­на пра­ця схо­ва­лась від гроз — Учо­ра гри­мі­ли, а, думав, уб’є. Літом бай­ду­жим пусті небе­са, Воно лиш поча­тись усти­гло учо­ра. Мер­твен­на тиша і… мер­тва кра­са, Пус­ткою душить вра­ні­шня кво­ла. Хочу …

Літо. Набли­же­н­ня тре­тє Read More »

Ми так літа чека­ли і Сон­ця, А отри­ма­ли вогнен­ну кулю, Роз­ти­на­ю­чу сма­же­не небо На міль­йо­ни нестер­пних шма­тків. Ми тепла так бажа­ли, щоб вран­ці Про­ки­да­тись в про­мін­чи­ках щастя, А отри­ма­ли пекло без­жаль­не, Хоч його тут ніхто й не хотів. Ми так осін­ню жили, щоб зно­ву Назби­ра­ти …

Літо. Набли­же­н­ня пер­ше Read More »

Живуть за ритма­ми, без­упин­но, Закіль­цьо­ва­ні ліві зап’ястя, На них трі­по­че годин­ник — Лічиль­ник секун­дно­го щастя. Від стріл­ки до стріл­ки, хви­ли­на­ми, Спі­шать, і біжать, не всти­га­ють. Обме­же­ні біли­ми сті­на­ми, «Все швид­ше і швид­ше» — бла­га­ють. Сво­бо­да для них — у точно­сті, Шука­ють таких — …

Нару­чний Read More »

Напи­ши, гра­фо­ман, про трам­вай, Ну, ти ж можеш, їй-богу, пиши! І ряд­ки без рими скла­дай, І без змі­сту сло­ва чеши. Так набри­дло читать тебе І отой твій пискля­вий зойк, Що, мов­ляв, ми ні бе, ні ме, І що кла­си­ка (чорт!) «отстой». Про­по­ну­єш писа­ти про те, …

Суч. укр. літу Read More »

Ну, що, насту­па­єм? Ти бачиш, як б’ється камі­н­ня, Ти бачиш, як сипля­ться роси,         як сльо­зи                 із синіх небес, Ти, мабуть, помі­тив липке паву­ти­н­ня, І баби­ну… осінь,         із осе­ні гро­зи.                 Й тума­ном воскрес. Ти зна­єш, наві­що? Для чого кре­са­ти зухваль­ство, Для чого зри­ва­ти …

Насту­па­єм… Read More »

На київ­ській вули­ці тихо ще. Стом­ле­ний вечір. Купую льо­дя­ник за без­цінь – і далі шви­день­ко іду. Цей вітер легень­ко тор­кає, обплу­тує пле­чі, Десь блим­ну­ло й зга­сло сві­тло само­тнє в саду. А там, за вікном, в гли­би­ні не чужої квар­ти­ри Без часу й бажа­н­ня зго­рає сві­ча на …

Листо­но­ша Read More »