Категорія: Збірка «Альтернатива»

***

Од Бер­лі­на до Бра­ти­сла­ви гуляє вітер, все шукає собі заня­т­тя чи, може, літо, все не бачить собі при­хис­тку — три­во­жать рани. Од Бер­лі­на гуляє вітер до Бра­ти­сла­ви. Твоє вчо­ра­шнє спи­та­ло зав­тра: «А де ж сьо­го­дні?» Ніхто не бачить, як вечо­ра­ми мости роз­во­дить.

***

Олі Чабан Одбе­ри з оке­а­ну кри­жи­цю —         це сини­ця в руці чи трам­плін                 перед стриб­ком? Цілий острів — одній,         де літо за січень біси­ться, де поле людей,         мов з мага­зи­ну обнов, де схід сон­ця — най­пер­ше,         де захід — колись уже потім, де

***

Чотир­над­ця­тий місяць весни умо­стивсь за вікном. Чотир­над­ця­тий місяць весни сьор­ба каву малень­ким гор­ня­тком. На сто­лі — філі­жан­ки та пря­ні горі­­хи-зер­ня­­тка. Чотир­над­ця­тий місяць… і тілом, і духом, і сном. В під­не­бес­сі — ще штиль, в Під­не­бе­сній — роко­че гро­за. Дощ зми­ває усе, дощ ховає зсо­ло­не­ні сльо­зи. Зали­ши по

***

Мы на одной вол­не         у бере­га Жёл­то­го моря         на гре­бне житей­ских исто­рий, пита­ясь рас­ска­зом изв­не; нам не при­сни­ться во сне —         герои забытых рома­нов,         при­шед­ших из-за оке­а­нов в пику Желе­зной сте­не. Сказ­ки напи­шем себе:         зная син­хрон­ность друг дру­га         в жар­кие дни или вью­гу

Замикання

Ані Лип’ятських Часо­ві від­мі­тки на небе­сній сфе­рі,         коли­хає тихо мая­тник ефір. Ти сиді­ла вчо­ра у сво­їй пече­рі —         а сьо­го­дні линеш поміж даль­ніх зір. На тво­є­му віці — від­чай і роз­ра­да,         досвід за пле­чи­ма — справ­жній вимір літ, Сти­гле Сон­це літнє й Аль­фа із

Как найти смысл жизни?

Олі Логвин при­свя­чу­є­ться Не ищи его в небе —         он здесь, под нога­ми, Его тру­дно заме­тить         средь пыли рутин. Не ищи его в море —         не под пару­са­ми Он ходит исправ­но —         он про­сто­лю­дин. Не ищи его в пол­но­чь —         он спит, как

***

Слі­да­ми затер­ти­ми від рату­ші у Коло­миї Я піду нав­про­стець аж до само­го тво­го дому. Ще зима не скін­чи­лась, ще вітер три­во­жно виє, Заси­па­ю­чи зем­лю і сні­гом, і мер­злим сло­вом. На тво­є­му вікні оди­но­ко трі­по­че лам­па­да, Ти її не ховай — я нею іще не зігрівсь.

Неаполітичне

Непо­го­ди­ться у Єги­пті — Роз­хи­та­ли три­во­жні сіті, Нео­ба­чно забув­ши про сон, Про­ки­да­є­ться фара­он. Чор­но мов­чить Білокам’яна — Оскол­ка­ми пор­ва­не знам’я; Хитро­му­дро хова­ю­чи хист, Посмі­ха­є­ться теро­рист. Гудить іслам­ський Іран, Роз­крив­ши свя­щен­ний Коран — Дово­дять світ до істе­ри­ки Зухва­лі дії Аме­ри­ки. Вій­ною іде

Мислити!

Зда­є­ться, я втра­тив зда­тність ідей­но мисли­ти — Числа без поми­слів,       букви ряд­ком             напи­са­ні. А ще:       тео­ре­ми             і посту­ла­ти, Чита­ють нота­ції       деге­не­ра­там. І ще:       рути­на,             без­пу­тня дити­на                   (оги­дна ж кар­ти­на), І, зві­сно,       гон­ки нав­ви­пе­ред­ки,             нав­при­сяд­ки                   і по-вся­­ко­­му так. Щоден­но годин­ник на сьо­му двад­цять. П’ятнадцять,       шістнад­цять,             сім­над­цять… Так

Кочегару

Задай жару, сивий коче­га­ре — Дом­на ж охо­ло­не, і навік За яду­чою сті­ною пере­га­ру Втра­ти­ться секун­дний часу лік. Захо­ло­не, сипля­чись обма­ном, Зни­кне геть, від­кри­ють очі хоч:       «Де ж він, де?»             «Нема…»                   І лиш тума­ном «Отыгра­ет свою песню ночь». Віді­гра­ла… душі похо­ло­ли, Очі — скло,

Top