Категорія: Збірка «Сонце»

Ще й досі не вдо­ма, І ще не від­сту­ка­но такту остан­ньо­го потя­гом, І не пере­йде­но з пра­во­го к ліво­му бере­гу міст, І ще живу не до смер­ті, а, ніби­то, про­тя­гом, І не вдо­во­ле­но чийсь надбе­з­глу­здий каприз. Стань моїм его, Про­ну­ме­руй ці заплу­та­ні дні паву­тин­ні, Ритмом сто­ли­чним зав’язані …

*** Read More »

Не для вті­хи режи­му, не для зго­ди полі­ти­ків,             я візьму транс­па­рант і на пло­щу піду, І під тін­ню від пам’ятника із засо­хли­ми кві­та­ми             під­ні­му сло­во «осінь» у всіх на виду. І у тім транс­па­ран­ті, як у дзер­ка­лі сло­ва,             відіб’ється усе, що на ньо­му зро­сло: Що було, …

Транс­па­рант Read More »

Я тебе від­най­ду, хоч куди б не текли поїзди, Поміж рік чи зірок, десь під Сон­цем чи в ночі пітьмі, Хай лама­ю­ться гори чи тануть від сні­гу мости, Я тебе від­най­ду, наяву, у собі чи у сні. Може, ти за гора­ми, а, може, там день …

Я тебе від­най­ду Read More »

Напи­шу на замов­ле­н­ня осе­ніЧер­го­во­го листа в ніку­диПро про­гу­лян­ки під дощем боси­ми,Про зжо­вті­лі від листя мости,Про пла­кси­вість небе­сно­го маре­ва,Про висо­ку таку дале­чінь,І про тебе, весе­ло­го янго­ла,І про очі твої… голу­бі.Над обій­стя­ми пла­че при­ро­да,Тихо й сум­но над містом віків,Шепо­ті­н­ня в про­вул­ках ізро­дуНе ляка­ло його віщих …

Лист в ніку­ди Read More »

Дощ, роман­ти­чна бестія, До нестя­ми у Сон­це зако­ха­ний, А воно, зда­є­ться, й не бачи­ло Його безо­дві­тні потя­ги. Так, бува­ло, як падав він Сві­тло­чу­бий, на зем­лю зажи­во, Роз­би­ва­ю­чись кра­пля­ми, кли­кав За собою те Сон­це вра­же­не. Та воно лише мор­щи­ло лоба І не зна­ло, як можна …

Білий дощ Read More »

Пам’яті двох років Як два роки назад, я встаю в сер­пан­ко­вім сві­тан­ні, І як рік ще тому очи­ма в небе­сній імлі, Тіль­ки очі засму­че­ні, здав­ле­не в гру­дях рида­н­ня, Сльо­зи пада­ють тихо і гру­знуть десь… у мені. Лиш два роки про­йшло, як тіль­ки з’явилися ми, І пів­ро­ку вже ско­ро, …

І. К. Read More »

Див­на дів­чи­на печаль при­йшла до мене в гості, Поло­ни­ла дім і Сон­це без­ві­сті вуаль. Див­на дів­чи­на печаль — нема на неї зло­сті, Тіль­ки сум і тро­хи сму­тку та нестер­пний жаль. Див­на дів­чи­на печаль з очи­ма із бла­ки­ті, Синє море й чор­ні гори вто­пле­ні у них. Див­на …

Літо. Набли­же­н­ня дру­ге Read More »

Читай його далі         і… глиб­ше — Усе, що не ска­за­но, він         напи­сав між ряд­ків. Читай його біль­ше…         й віль­ні­ше, Бо він поло­хли­ве у буквах         без слів при­ча­їв. Читай його дов­ше,         і, може, Він при­йде з небес, і, як ангел,         твій сон збе­ре­же. Читай …

Читай його Read More »

Між зоря­ми зорі, Їх, може, не видно, Їх навіть не бачать, Але ж вони є. Вони ж то існу­ють, І зов­сім не зна­чить, Що хтось їх забрав І ска­зав: «То моє». За хма­ра­ми хма­ри, Вони, як і інші, Під тим же і небом, І див­ні ж такі. Але …

Між зоря­ми Read More »

Ти зараз сто­їш якось осто­ронь. Сон­це­вірш для тебе — лиш маре­во. Загу­би­лась, роз­чи­не­на в про­сто­рі, Зага­си­ла роз­па­ле­не заре­во. А у полі ростуть наші соня­хи, Повер­та­ю­чи голо­ву захо­дом. Їм, як нам від­бу­ло — соня­чно, Вони часу запи­ле­ні загад­ки. Зоре­мі­ся­чним небом поси­па­но — То скар­би срі­бля­ться кара­та­ми. Вони — …

Згадки–загадки Read More »