Категорія: Збірка «Сонце»

***

Ані Викре­слю,         зві­сно, зро­бив­ши помі­тку, що це нена­дов­го —         може, до тижня насту­пно­го,                 чи поки не опа­де роз­жо­вті­лий листок. Зви­чка така — бави­тись вере­сню з гру­днем. Двад­цять четвер­та, я двад­цять дев’ятий,         як чутно,                 при­йом? Між нами ефір, між нами — сто­кра­тність колі­зій. Тисни тан­ген­ту, і,

***

Їй Цей роз­пал весни зву­чить, як спі­зні­ла осінь, чер­во­ним акор­дом закля­кли чужі голо­си. Пое­ти лиши­ли нащад­кам непи­са­ні сто­си, а на остан­ній сто­рін­ці — все­сві­тнє «про­сти». Хто був ком­по­зи­тор, а хто — дири­гент… незна­йо­мі облич­чя без­ли­кі тепер — у чор­ниль­них ряд­ках. Рука­ми аль­ти­ста болю­че валь­су­ють судо­ми — він

***

Вере­сень не давав обі­тни­цю, у вічнім кохан­ні не кляв­ся, не засту­пав доро­ги смі­лив­цю, звід­ки би той не узяв­ся, очи­ма не упи­рав­ся в сто­ли, не хотів про­сто так зва­ти­ся. З ним не вою­ва­ли мли­ни ані Стель­ма­ха, ані Сер­ван­те­са. Не було в ньо­го ніко­го за спи­ною,

***

Ані Так ска­за­но мало —         і вже непри­єм­но памо­ро­чи­ться. Мов­ча­н­ня — не на вагу, а на міцність —         і де цьо­му вчи­ти­ся? «Мов­ча­ти — тер­пі­ти» —         таке ти дава­ла озна­че­н­ня. «Мов­ча­ти — дослу­ха­ти».         Іно­ді навіть вчи­ту­ва­ти­ся. Можна від­кла­сти         свої над­зви­чай­ні гостро­ти, сьо­го­дні слу­хач — я,         а ти захо­ті­ла визна­че­но­сті. Гово­ри! Але

***

I.     Говіє гори­зон­таль.         Тепли­ться тихо в зені­ті.     Незгра­бний на витів­ки кві­тень     крив­ляє сусід­ський фев­раль.     Ховає облич­чя вуаль,         руки хапа­ють сні­жин­ки.     На Житнім у Киє­ві рин­ку     тор­гу­ють за без­цінь печаль.     Гар­ту­є­ться поха­пцем сталь.         Уда­ра­ми кри­шать запла­тки.     Фігур­ки — на щастя й на згад­ку —     роз­хо­дя­ться вмить.

***

Ані Лип’ятських Face to face, tête-à-tête — no illusion. Kissing frog? What a shame, not at all! For God's sake,         noone's saint,                 no conclusion. Moment's wink. Let me think, just one call. Just three rings to my soul, auntie Autumn, Voice of

***

Олі Логвин Не для сего­дня —         для зав­тра, быта не ради —         для мысли про­шло­го сму­тные кадры в буду­щность как-то бы вти­снуть. Искать и най­ти —         не боя­ться, идти и дой­ти —         те же лица любить, и любя — рас­ста­ва­ться, забыть, и узнав, уди­ви­ться. Чудо

***

Я тебе про­чи­таю —         аякже, Хоча ти мені пишеш         впер­ше, Твої коми уста­нуть         зав­ше, Та очам вже від того         не лег­ше. Я тебе про­чи­таю —         пев­но, Тихо-тихо, рука­ми,         тон­ко, Тіль­ки б це не було         дарем­но, Бо ж ти наче їжак —         у гол­ках. Я тебе про­чи­таю —

***

І сни уже не сни,         при­ма­ри — не при­ма­ри,         а від­го­ло­ски чарів все­силь­ної весни. І ти мов­чиш: «Про­сти». Назав­жди чи на вчо­ра         руко­­пи­­си-листи —         кому й куди нести? У біло­го є чор­не, а в чор­но­го — теж чор­не. Для кожно­го — свій лік,         усьо­му — свою

***

a priori Наш вечір розі­грай у лоте­рею — Спря­муй на мене милий гні­ву шквал: Для тебе це ще зов­сім не фінал Чи аксель­бан­ти на яки­хось там лів­ре­ях. Наш вечір віді­грай у сти­лі «джаз» — Сідай, Хари­змо, за фор­те­пі­а­но, Почни із челен­та­нів­сько­го «п’яно»,

Top