Категорія: Записки

Це таки ста­ло­ся. Стан­цію метро «Вистав­ко­вий центр» від­кри­то, як і пла­ну­ва­ло­ся, сьо­го­дні, 27-го гру­дня 2011 року. На пер­ший поїзд я не потра­пив через те, що ввесь день сидів в інсти­ту­ті отри­му­вав залі­ки. Але вве­че­рі поїхав поди­ви­ти­ся, що й як.

Стан­ція одно­скле­пін­ча­ста міл­ко­го заля­га­н­ня. Буду­ва­ла­ся тро­хи біль­ше року. Про­тя­гом цьо­го року я актив­но спо­сте­рі­гав за її будів­ни­цтвом і за про­клад­кою туне­лів до неї.

Мій фото­звіт про пер­ший вечір її робо­ти тут. Також реко­мен­дую поди­ви­ти­ся від­по­від­ний запис в ЖЖ Оле­га Тоцько­го, який постій­но радує нас які­сни­ми репор­та­жа­ми про метро­по­лі­те­нів­ські об’єкти.

UPDATE: оно­вив фотки, випра­вив тем­пе­ра­ту­ру та зни­зив шуми.

Тра­ди­цій­но, сьо­го­дні у двох чудо­вих людей, Ані й Рубі­ка, День наро­дже­н­ня. Із чим я їх і вітаю.

Масо­во від­пи­су­ю­ся від різно­го роду роз­си­лок, бо 99% із них про­сто не читаю. До речі, на жодну з них спе­ці­аль­но не під­пи­су­вав­ся, про­сто так ста­ло­ся, що я не зні­мав гало­чки в настрой­ках сай­тів після реє­стра­ції.

Але на деяких сай­тах опції, щоб від­пи­са­ти­ся, не зна­йшов. Напри­клад, це сто­су­є­ться «Книж­ко­во­го Клу­бу». Тому такі роз­сил­ки спра­ве­дли­во займа­ють місце у «Спа­мі».

Зго­рі­ла еко­ном­ка, яка про­пра­цю­ва­ла біль­ше чоти­рьох років. Жал­ко :(. Хочу тепер зна­йти якусь достой­ну замі­ну, думаю про сві­тло­діо­дні лам­пи.

Зов­сім нічо­го не хоче писа­ти­ся. Вики­нув надваж­кі запи­си пів­мі­ся­чної дав­но­сті, спро­бу­вав зано­во — але далі пер­шої стро­фи не йде, хоч стрі­ляй­ся. Чи ж то нема про що, чи натхне­н­ня нема, чи музи. Чи нічо­го із цьо­го нема.

Гррр, так хоті­ло­ся зро­би­ти ще щось до закін­че­н­ня року. Але я пам’ятаю основ­не пра­ви­ло — через силу не писа­ти, іна­кше вихо­дить фігня.

Рані­ше якось лег­ше йшло.

Але час від часу в пові­трі пла­ва­ють пла­ни напи­са­ти щось таке вели­ке, об’ємне, гли­бо­ке та гран­діо­зне.

Про­ект Вакар­чу­ка «Брюс­сель» біль­шою части­ною наба­га­то біль­ше схо­жий на ста­рий «Оке­ан Ель­зи», ніж остан­ній аль­бом само­го «Оке­а­ну Ель­зи». Бра­во, Слав­ко, і дякую всім уча­сни­кам.

Не знаю, чому так із дитин­ства ще скла­ло­ся, але я обо­жнюю гриз­ти всі­ля­кі сма­же­ні й не дуже зер­ня­тка: соня­шни­ко­ве насі­н­ня (у вели­ких кіль­ко­стях), ара­хіс, ліщи­ну, фун­дук, гар­бу­зо­ве насі­н­ня (рід­ко, але все ж), гре­цькі горі­хи, кеш’ю, ядра абри­кос.

Мам­ці зав­жди не подо­ба­ли­ся гори лушпи­н­ня вве­че­рі (шкі­дли­во для печін­ки і всьо такоє). Хоча рані­ше соня­шни­ко­ве насі­н­ня й ара­хіс я сма­жив сам — і, між іншим, вихо­ди­ло дуже сма­чно. Спо­ча­тку насі­н­ня про­ми­ва­ло­ся, а ско­во­рід­ка про­грі­ва­ла­ся. Насі­н­ня вису­шу­ва­ло­ся, а потім сма­жи­ло­ся на неве­ли­ко­му вогні. І його нео­дмін­но тре­ба було постій­но пере­мі­шу­ва­ти, щоб сма­жи­ло­ся рів­но­мір­но. А голов­не — зня­ти як тіль­ки воно вида­є­ться ледь гото­вим на смак, виси­па­ти потім на газе­тний роз­во­рот на сто­лі й пере­мі­шу­ва­ти рука­ми. Так воно «дохо­ди­ло» до кон­ди­ції, а потім пожи­ра­ло­ся всі­єю сім’єю за три-чоти­ри вечо­ри.

Про­ди­вив­ся 12-серій­ку «Фур­це­ва». Мені її пора­ди­ли в «Букі­ні­сті» (коли­шній «Суча­сник»).

Сері­ал вийшов занад­то «миль­ним». Я розу­мію, там у пер­шій серії мене чесно попе­ре­ди­ли про те, що сері­ал пере­дає настрій епо­хи, а не істо­ри­чну досто­вір­ність, але якщо при­бра­ти роз­ма­за­ні соплі, то із 12-ти серій можна зро­би­ти непо­га­ний 2,5‑годинний фільм.

Музи­ка пафо­сна. Якраз для деше­вих сері­а­лів. І соплі-соплі-соплі.

А ще Кате­ри­на Оле­ксі­їв­на над­то вже пози­тив­на пока­за­на. Не вірю.

Мене хви­лю­ють суча­сні тен­ден­ції з так зва­ною попу­ля­ри­за­ці­єю Ліну­кса. При­чо­му, ці тен­ден­ції я спо­сте­рі­гаю з обох табо­рів — з боку роз­ро­бни­ків і з боку кори­сту­ва­чів. Із боку роз­ро­бни­ків діють два грьо­ба­ні при­дур­ка: Кріс Мей­сон і Лен­нарт Пот­те­рінг. Один при­ду­рок роз­ро­бляє ніку­ди не годя­щу фай­ло­ву систе­му, інший — мега­не­і­дей­ну юзер­спей­сну обв’язку. І куди диви­ться Лінус?

А ще є гру­па свід­ків Тре­тьо­го Гно­ма. При­чо­му, ця хво­ро­ба, зда­є­ться, вже діста­ла­ся і до кеде­ра­стів. Жаба­скріпт на дескто­пі? Та ви зду­рі­ли. Про­бле­ма сьо­го­дні­шньо­го ПК — у мар­но­трат­стві ресур­сів. І всі чомусь ідуть цим шля­хом. Бо опір мен­ше. Мен­ше рухів, щоб ство­ри­ти кно­по­чку. Ідіо­ти.

А кори­сту­ва­чі… хіба ж ти можеш зва­ти­ся Ліну­ксо­і­дом (із вели­кої літе­ри!), якщо для пере­гля­ду djvu-фай­лів кори­сту­є­шся він­дою, запу­ще­ною у вір­ту­ал­ці? Це вже навіть не ідіо­тизм. Це він­да голов­но­го моз­ку. Від­су­тність мисле­н­ня. Люди пере­тво­рю­ю­ться на росли­ни. Хоча росли­ни кори­сні­ше, і їх не нена­ви­диш.

Далі — біль­ше й під катом…

Read More »

% free -m
             total       used       free     shared    buffers     cached
Mem:          4024       3694        330          0         83       2868
-/+ buffers/cache:        742       3282
Swap:         2055          0       2055

4 Гб замість 2. Тепер можна ком­фор­тно пра­цю­ва­ти над пере­кла­да­ми у вір­ту­аль­ній маши­ні. ОЗП купив тіль­ки для цьо­го.