Категорія: Записки

Як і пла­ну­вав, у сере­ду був у Пра­зі на кон­цер­ті Міцу­ко Учі­ди. Ось неве­ли­чке про­мо:

Празь­кий Рудоль­фі­нум, зві­сно, тро­хи незви­чний — амфі­те­атр із висо­кою сте­лею і коло­на­ми на бал­ко­нах. Зву­ча­н­ня схо­же на Колон­ний зал у Киє­ві, тіль­ки ревер­бе­ра­ція аку­ра­тні­ша. Але все одно, тісну­ва­то зву­ку, як на мене.

Гра­ли більш-менш суча­сні речі ком­по­зи­то­рів Bohuslav Martinů і Arnold Schönberg. Пер­ший мені зайшов кра­ще. Може, тому, що він чех, а не австрі­як.

Сто­сов­но сай­ту, я при­брав увесь тре­кінг і SEO, тому гугло­ва ана­лі­ти­ка біль­ше вас не від­сте­жує. Усе одно бага­то хто її бло­кує, тому я кра­ще за потре­би диви­ти­му­ся логи через GoAccess, напри­клад. Також вики­нув Disqus, про­сто за ком­па­нію. Комен­та­рі все одно досту­пні без реє­стра­ції.

Мітки: , , , ,

Я знаю, що вже всі в кур­сі, але все одно маю зали­ши­ти це відео тут:

І після цьо­го будь-яка стрі­чка новин зав­жди вигля­да­ти­ме занад­то дрі­б’яз­ко­во.

Мітки:

Від­ві­дав­ши вчо­ра Брнен­ську філар­мо­нію вдру­ге, я таки вко­рі­нив­ся в дум­ці, що вона зама­ла. Залі не виста­чає об’є­му, а сце­ні — місця для роз­мі­ще­н­ня орке­стру в пов­но­му скла­ді. І не зва­жа­ю­чи на той факт, що там уста­нов­ле­ний орган (на яко­му, до речі, також цьо­го разу гра­ли), ця зала — виклю­чно камер­на.

Хто був у Колон­но­му залі ім. Лисен­ка в Киє­ві, той знає, що якщо кон­фі­гу­ра­ція орке­стру перед­ба­чає бага­то-бага­то музи­кан­тів (напри­клад, для вико­на­н­ня «Петру­шки» Стра­він­сько­го), то вони сидять від стін­ки до стін­ки щіль­но, май­же впри­тул до кра­їв. А тепер уявіть, що поло­ви­на того орке­стру про­сто фізи­чно б не влі­зла на брнен­ську сце­ну.

Поруч із пото­чною будів­лею філар­мо­нії зво­дять нову, Janáčkovo kulturní centrum. Дня­ми під­пи­са­ли уго­ду на прое­кт­ну доку­мен­та­цію дру­го­го ета­пу будів­ни­цтва. Я не бачив, як має вигля­да­ти нова зала, але зустрі­чав поси­ла­н­ня на те, що її про­е­кту­ва­н­ням займа­ти­му­ться ті ж люди, які роби­ли зна­ме­ни­ту Філар­мо­нію на Ель­бі в Гам­бур­зі. І я щиро спо­ді­ва­ю­ся, що нова брнен­ська зала буде в тому ж таки сти­лі кара­я­нів­сько­го цир­ку.

Щодо вла­сне музи­чної про­гра­ми, то все було нор­маль­но. Гра­ли Моцар­та, Баха і ком­па­нію. Єди­не, чого я не зро­зу­мів, якщо навіть цей кон­церт і був при­свя­че­ний моло­дим і май­бу­тнім мамам (з від­по­від­ною кіль­ка­хви­лин­ною лекці­єю про музи­ко­те­ра­пію), наві­що ж деко­му тре­ба було бра­ти дітей пря­мо в залу. У Киє­ві, напри­клад, на це діє пря­ма забо­ро­на, а тут навіть є окре­ма кім­на­та, де на час кон­цер­ту зали­ша­ють дітей під нагля­дом. І чи то публі­ка менш дисци­плі­но­ва­на, чи ж то я так не звик до аку­сти­ки, що чув усе, чого не мав би чути.

До сло­ва, я роз­пи­сав собі орке­стро­ві кон­цер­ти на пів­ро­ку впе­ред. Усі будуть у Брно, крім одно­го, зара­ди яко­го я поїду в кін­ці бере­зня до Пра­ги. Імо­вір­но, тре­ба вкли­ни­ти й щось у Від­ні (я зно­ву подав­ся на ново­рі­чну лоте­рею, до речі), але це буде окре­ма істо­рія.

Мітки: , ,

Тра­ди­цій­но, почи­на­є­мо новий рік хоро­шою музи­кою.

(це відео з ютуб­чи­ка будуть пері­о­ди­чно вида­ля­ти, гаран­тую)

UPDATE 1: уже вида­ли­ли, тому поки зали­шаю аудіо­вер­сію.

UPDATE 2: дубль два.

UPDATE 3: повер­таю аудіо­вер­сію.

UPDATE 4: аудіо­вер­сію теж вида­ли­ли, вста­вив чер­го­ве відео.

Мітки: ,

Рік запа­м’я­тав­ся перед­усім числен­ни­ми подо­ро­жа­ми. Це і коро­ткі піші й вело­си­пе­дні вилаз­ки око­ли­ця­ми Брно, і поїзд­ки в межах краю, і Пра­га, а ще Німеч­чи­на, Сло­вач­чи­на, Австрія, Нідер­лан­ди, Бель­гія, Укра­ї­на, Угор­щи­на. Мину­ло­го року я при­пу­стив, що можу поїха­ти до Іта­лії, і хоча її у спи­ску поки нема, те, що було, ціл­ком пере­кри­ває це недо­пра­цю­ва­н­ня. Тому я думаю змі­сти­ти план на літо насту­пно­го року. Я про­сто маю туди з’їзди­ти, і, зві­сно, не забу­ва­ти про онлайн-кур­си іта­лій­ської (…і чеської…).

Ще 2017‑й мені зали­шив новий фото­апа­рат із дво­ма об’є­кти­ва­ми. Тому з кожної сво­єї поїзд­ки я ста­рав­ся щось обо­в’яз­ко­во при­вез­ти. Зага­лом, я дуже задо­во­ле­ний техні­кою, та і фото­гра­фії гово­рять самі за себе. Зао­дно навчив­ся більш-менш при­стой­но обро­бля­ти RAW'ки.

Мину­лий рік — це кіль­ка кон­цер­тів (тре­ба пла­ну­ва­ти їх часті­ше), купа книг, постій­ні вла­сні та спіль­ні про­е­кти і, зві­сно, робо­та. Під­ви­ще­н­ня й зобо­в’я­за­н­ня. Роз­ви­ток і рути­на. Неспо­ді­ван­ки та пла­ни. Від­по­від­ність і від­по­від­аль­ність. Добре, що зав­жди є чому вчи­ти­ся, а ще кра­ще, коли тобі за це пла­тять.

Як і мину­лий, це був рік диких новин в усіх галу­зях. І ана­лі­ти­ки, до якої такі нови­ни спо­ну­ка­ють.

Зре­штою, хоро­ший рік, кори­сний.

Якщо гово­ри­ти про при­бли­зні пла­ни, то окрім кон­цер­тів й Іта­лії там ще сві­ти­ться Львів, осо­бли­во вра­хо­ву­ю­чи запла­но­ва­ний пря­мий мар­шрут літа­ком пря­мо із Брно. Пер­ший і остан­ній раз пов­но­цін­но я там був у 2012-му, і з тих пір хоті­ло­ся повер­ну­ти­ся ще раз.

Тре­ба біль­ше поїзди­ти Чехі­єю, осо­бли­во Боге­мі­єю. І щоб хоча б по разу побу­ва­ти в цен­трі кожно­го краю.

Також хоче­ться похо­ди­ти на якісь кон­фе­рен­ції. У нас буде тра­ди­цій­ний DevConf, але тре­ба поди­ви­ти­ся кален­дар LWN і при­ки­ну­ти, що ще є дося­жним без осо­бли­вих витрат.

Чер­го­вий раз пода­ти­ся на віден­ський ново­рі­чний кон­церт і спо­ді­ва­ти­ся на випа­док.

І, зві­сно, самов­до­ско­на­лю­ва­ти­ся.

Чого і вам бажаю.

Мітки:

Сим­фо­ні­чний оркестр Віден­ської філар­мо­нії у п’я­тни­цю, 29-го числа, був у гостях у Бра­ти­сла­ві і давав кон­церт у Сло­ва­цькій філар­мо­нії в рам­ках музи­чно­го фести­ва­лю. Гра­ли Гай­дна, Брам­са і Бар­то­ка, а дири­гу­вав такий собі індус на йме­н­ня Зубін Мета, яко­му, як вияви­ло­ся, уже 81 рік. У 2007-му році він керу­вав тра­ди­цій­ним ново­рі­чним кон­цер­том у Від­ні. І у 2015-му. І ще кіль­ка разів до того.

При­клад його робо­ти:

На цьо­му відео він наба­га­то живі­ший, ніж зараз. Роки беруть своє. Зате він (я або цьо­го рані­ше не помі­чав, або він і прав­да пер­ший такий дири­гент на моїй пам’я­ті) вів тво­ри без пар­ти­ту­ри на пюпі­трі перед очи­ма, як і на відео вище.

На біс зігра­ли Віден­ський вальс, до речі.

Їзди­ти на кон­цер­ти у Бра­ти­сла­ву дово­лі зру­чно. Виїжджа­єш десь о 16:30, за пів­то­ри годи­ни там, гуля­єш пів­го­ди­ни містом, потім дві годи­ни кон­церт, і назад або остан­нім угор­ським потя­гом, або флі­кс­бу­сом. І вдо­ма ще до пер­шої ночі.

Сло­ва­цька філар­мо­нія сим­па­ти­чна і зсе­ре­ди­ни, і ззов­ні. Бага­то люстр, позо­ло­ти, оцьо­го всьо­го, бабу­сі-діду­сі наря­джа­ю­ться у пла­т­тя-фра­ки. Мо́лоді мало (на від­мі­ну від Киє­ва, напри­клад). Зву­ча­н­ня, як на мене, пла­ску­ва­те, зал — пря­мо­ку­тник без колон, хоча дово­лі об’єм­ний, зі скру­гле­ної сте­лею. Місце я собі взяв хоро­ше, вла­сне, як зав­жди — сере­дні ряди тро­хи злі­ва, нав­про­ти пер­шої скри­пки, але не так близь­ко до сце­ни, щоб мота­ти голо­вою туди-сюди. Тому зву­ча­н­ня, думаю, оці­нив пра­виль­но.

На вхо­ді дів­чи­на, яка роз­да­ва­ла про­грам­ки, не визна­ла в мені поці­но­ву­ва­ча, і сама про­грам­ку не дала. Дове­ло­ся про­си­ти. Зате з цієї про­грам­ки тепер знаю, що після Ново­го року у Відень при­їде Дуда­мель, і я от тепер думаю, що можна було б і собі з’їзди­ти.

Мітки: , , , ,

20-го числа до Брна заїха­ла канад­ська джа­зо­ва спів­а­чка Дая­на Кролл або, як вира­зив­ся один із моїх колег, «бари­шня з піа­ні­но».

Кому ціка­во, що і як вона спів­ає, — зали­шаю відео 9‑тирічної дав­ни­ни:

В прин­ци­пі, з тих пір вона мало змі­ни­ла­ся. Фото­ре­пор­таж із висту­пу в нас є тут.

Її поту­жне кон­траль­то дово­лі яскра­во кон­тра­стує з няшною зов­ні­шні­стю. Ну і бажаю кожно­му вигля­да­ти так у 52 роки.

Мітки: ,

Поче­сна номі­на­ція уро­чи­сто закри­ва­є­ться гур­том «Lily & Madeleine».

Ви тіль­ки послу­хай­те цих янго­ля­ток:

Мітки: ,

На поча­тку ново­го навчаль­но­го сезо­ну, у вере­сні 2009-го, я купив собі Logitech LX8, без­дро­то­ву мишку, яка про­слу­жи­ла мені вірою і прав­дою май­же 8 років.

На жаль, за цей три­ва­лий час успі­шної робо­ти ліва кно­пка поча­ла бара­хли­ти. Ще в Киє­ві я це помі­тив і про­бу­вав зна­йти клі­кер на радіо­рин­ку, щоб замі­ни­ти його, але нічо­го не зміг від­шу­ка­ти. У холо­дну пору року мишка не дуже нага­ду­ва­ла про свій вік, а коли тепло — від­чу­тно скар­жи­ла­ся. Також під вели­ким паль­цем час­тко­во облі­зла гума, а ще, коли я від­кри­вав кор­пус, щоб почи­сти­ти нутро­щі, від­ла­ма­ло­ся одне крі­пле­н­ня пла­ти.

Тому настав момент, коли моє тер­пі­н­ня вичер­па­ло­ся, і я витра­тив­ся на Logitech M510, пов­ний ана­лог LX8, тіль­ки з мен­шим ресі­ве­ром (той що Unifying, яко­му я від­ра­зу оно­вив про­шив­ку через недав­но вияв­ле­ні про­бле­ми з без­пе­кою) і кно­пкою «впе­ред» з ліво­го боку. Підо­зрюю, що тут кра­щий сен­сор (хоча і на ста­рий я не скар­жив­ся) і мен­ше енер­го­спо­жи­ва­н­ня.

Хоче­ться віри­ти, що цей екзем­пляр мені про­слу­жить не мен­ше, ніж попе­ре­дній.

Мітки: , ,

Uĺana Halych

Khtoś utik za mezhu. Khtoś ishov – ne dijshov,
Khtoś upav i zasnuv.
Tiĺky my – jak zavzhdy, vichno juni
na rozjushenyj biĺ nakladajuchy shov,
provodzhaly vesnu
i smijalyś u vichi fortuni.

I ne vchora horily – zghasaly vohni
u obijmakh imly…
spokushaly, zbyvaly z dorohy.
Khtoś neznanyj u paru distavśa meni,
po boloti brely
plich-o-plich, zakryvavyvshy nohy.

Nevidomo, chomu? – vybyraly «to be»
bezprychynno, lyboń…
Pokolinńa polynnoji zirky –
kozhen buv, nache sam, sam odyn po sobi…
lysh ofira doloń
śhe trymala poćojbich odvirka.

Zupyńalośa serce, haĺmujuchy chas…
Khtoś uzhe ne vmyrav
i taky zalyshavśa mojim satelitom.
Nedotorkanist́ znov ne distalaśa nas.
Mizh otrujenykh trav
dopyvalyśa zradzhenym, vykyslym svitom…

A na śhohlakh let́uchykh starykh korabliv
majorily kistky,
perekhreśheni fanamy chornoho brata.
Vyrushaly za obrij, chekaly vidplyv,
skiĺky nas – ne takykh…
ta na vsikh – spiĺnyj vyrok i masova strata.

Я люблю вір­ші Уля­ни, тому взяв один із них для ілю­стра­ції того, як можна вирі­ши­ти пита­н­ня транс­лі­те­ра­ції (чи, якщо хоче­те, лати­ні­за­ції), макси­маль­но збе­рі­га­ю­чи сумі­сність із пото­чною систе­мою, усу­ва­ю­чи її недо­лі­ки, засто­со­ву­ю­чи міні­мум діа­кри­ти­ки, а також робля­чи дру­ку­ва­н­ня про­стим і швид­ким.

Мітки: ,