Категорія: Записки

Ні, я не забув.

Мітки: ,

Я маю зно­ву номі­ну­ва­ти його на музи­чно­го генія цьо­го року, а може, і тися­чо­лі­т­тя.

Мітки:

Я не зна­йшов в інтер­не­тах текст, тому ось моя транс­кри­пція. Авто­ра не знаю.

Біла вишня біля ручая,           |
мов колишня молодість твоя.      | 2 р.
Гей-гей!
Біла вишня біля ручая,
мов колишня молодість твоя.

Ти у воду чисту задивись —       |
то ж бо врода що, цвіла колись.  | 2 р.
Гей-гей!
Ти у воду чисту задивись —
то ж бо врода, що цвіла колись.

І тумани шепчуть нам про те,     | 2 р.
що не вʼяне вишня, а цвіте.      |
Гей-гей!
І тумани шепчуть нам про те,
що не вʼяне вишня, а цвіте,

що ті зорі за чимало літ         | 2 р.
в синім морі відтворили цвіт.    |
Гей-гей!
Що ті зорі за чимало літ
в синім морі відтворили цвіт.

Біла вишня біля ручая,
мов колишня молодість твоя.
Біла вишня біля ручая,           | 2 р.
мов колишня молодість твоя.      |
Гей-гей!                         |
Біла вишня біля ручая,
мов колишня молодість твоя.

Мітки: , , , , ,

Усьо­го лише дру­гий запуск, і вже комер­цій­ний, зі 100% успі­хом.

Unbelievable.

Мітки:

Не пору­шу­є­мо тра­ди­ції!

Мітки: ,

Який неймо­вір­ний рік.

І попри те, що для мене він ще не скін­чив­ся так достро­ко­во, як закін­чу­ва­ли­ся попе­ре­дні, солод­кий посмак уже від­чу­ва­є­ться.

Read More »

Цьо­го­рі­чний пере­мо­жець номі­на­ції, без сум­ні­ву заслу­же­ний, — канад­ський гурт Unleash The Archers і осо­би­сто його вока­ліс­тка Brittney Hayes:

Добре, що вони віді­йшли від Death Metal'у (це той рід­кі­сний випа­док, коли ран­ні аль­бо­ми неці­ка­ві, а нові кла­сні), і див­но, що я не чув їх рані­ше.

На окре­му ува­гу заслу­го­вує інтер­в’ю вока­ліс­тки і те, що саме вона три­має у сво­їх руках:

Мітки:

На мину­ло­му тижні скін­чи­ли­ся мої запла­но­ва­ні на це пів­річ­чя кон­цер­ти. Перед тим, прав­да, тра­пи­ла­ся істо­рія.

Кви­тки на всі кон­цер­ти, вклю­ча­ю­чи трав­не­ві, мною були купле­ні через сайт Брнен­ської філар­мо­нії ще на поча­тку року, після чого справ­но роз­дру­ко­ву­ва­ли­ся щора­зу за кіль­ка днів перед кожним кон­цер­том. Але в трав­ні щось пішло не так: коли нати­ска­єш на поси­ла­н­ня типу «Ска­ча­ти кви­тки», тебе про­сто пере­на­прав­ляє на голов­ну сто­рін­ку філар­мо­нії. Quick research пока­зав, що їх сайт зараз — у про­це­сі пере­ро­бле­н­ня, а англій­ська вер­сія вза­га­лі закри­та. Further research виявив, що нові кви­тки купу­ю­ться через систе­му Colosseum (як у Пра­зі, напри­клад), і вона навіть дає в собі заре­є­стру­ва­ти­ся. Тіль­ки от пита­н­ня все ще лиша­ло­ся: де в біса мої вже при­дба­ні vstupenky?

На свій лист на інфо­адре­су я дово­лі швид­ко отри­мав від­по­відь, що філар­мо­нія кви­тків не про­дає, а ви (я, себ­то) купу­ва­ли їх деін­де, оту­ди й звер­тай­те­ся. Два листи були мит­тє­во від­прав­ле­ні «оту­ди», і на один я отри­мав від­по­відь, що про­блем нема, при­ходь­те — випи­ше­мо кви­ток на місці. На дру­гий лист я не отри­мав нічо­го. Тим часом, від філар­мо­нії при­йшов ще один лист, який запев­няв мене, що кви­тки я в них не купу­вав.

На одній із офлайн-кас, до речі, замов­ле­н­ня зна­йти не змо­гли, поясню­ю­чи це тим, що бачать тіль­ки резер­ва­цію, а не вже опла­че­ні кви­тки. А дру­га (основ­на) каса була якраз зачи­не­на.

Тим часом, я від­пра­вив ще одно­го листа, тер­пля­че поясню­ю­чи пані, що вона поплу­та­ла вна­ту­рє, і що я в кур­сі, що сайт на рекон­стру­кції, а систе­ма замов­лень змі­ни­ла­ся. І чудо ста­ло­ся: мене набра­ли з мене­джмен­ту філар­мо­нії, поясни­ли, що пані вна­ту­рє поплу­та­ла, кви­тки мої в поряд­ку, і я можу при­хо­ди­ти пря­мо на кон­церт.

(зві­сно, у мене VIP-сектор, як би вони могли мені від­мо­ви­ти 🙂)

До зали, пропу­сти­ли без про­блем за роз­дру­ко­ва­ним листом, і так, я бачив своє ім’я на окре­мо­му папір­ці на вхо­ді. Тро­хи пізні­ше перед самим поча­тком мене зна­йшли пря­мо на місці та вру­чи­ли два кви­тки: на цей і насту­пний кон­церт.

Виснов­ки: дру­куй­те всі кви­тки від­ра­зу (спо­ді­ва­ю­ся, вони таки вве­дуть пов­ні­стю еле­ктрон­ні) й не сором­те­ся кому­ні­ку­ва­ти. Філар­мо­нія пече­ться про сво­їх від­ві­ду­ва­чів.

Тепер про кон­цер­ти. Пер­ший був у четвер, гра­ли Фран­ті­ше­ка Туму й Моцар­та. Оркестр був напів­ка­мер­ний, але з хором, що зігра­ло з тісною брнен­ською залою дуже пози­тив­ну шту­ку: усі вмі­сти­ли­ся на сце­ні, і аку­сти­ка була чудо­вою. Плюс, неве­ли­кий теа­траль­ний виступ у вигля­ді діа­ло­гу між Бахом і Моцар­том.

Дру­гий кон­церт від­бу­вав­ся вчо­ра, у неді­лю, і про­хо­див він у косте­лі св. Янів. Гра­ли «Рекві­єм» Двор­жа­ка. Костел тро­хи на рекон­стру­кції зараз, але тіль­ки ззов­ні. Усе­ре­ди­ну помі­стив­ся вели­кий хор і пов­но­цін­ний оркестр, що цьо­го разу, зва­жа­ю­чи на вузь­кість і видов­же­ність зали, зігра­ло з аку­сти­кою тро­хи пога­ний жарт. Ну, все одно, солі­сти спів­а­ли ОК.

Але й це, вла­сне, ще не все. У п’я­тни­цю тут про­хо­ди­ла ніч косте­лів, і мене спо­ну­ка­ли кудись піти. Я, зві­сно, вибрав, Петра і Пав­ла (отой вели­кий із дво­ма шпи­ля­ми, сим­вол міста), де гра­ли на скри­пках і орга­ні, і ще тро­хи спів­ав хор. Незви­чай­ний experience слу­ха­ти ці речі до гли­бо­кої ночі.

Зва­жа­ю­чи на те, що до цьо­го у Брно за май­же два роки я не був у жодно­му косте­лі, аж пара за три дні — силь­ний аргу­мент, аби не ходи­ти туди ще дуже дов­го, якщо тіль­ки, зві­сно, там зно­ву щось не гра­ти­муть.

За мною ще фото­гра­фії з двох вихі­дних поїздок — у Бухло­ві­це й Лето­ві­це, — але це тро­хи пізні­ше.

Мітки: , , ,

The annual drawing for tickets to the end of year concerts of the Vienna Philharmonic has now been completed. We regret to inform you that your application was not among those selected. We are thus unable to offer you tickets to any of the three end of year concerts for 2018/19.

Це мені як тепер, під­ви­щу­ва­ти насту­пно­го року став­ки до 300€?

Мітки: ,