***

Од Берліна до Братислави гуляє вітер,
все шукає собі заняття чи, може, літо,
все не бачить собі прихистку — тривожать рани.
Од Берліна гуляє вітер до Братислави.

Твоє вчорашнє спитало завтра: «А де ж сьогодні?»
Ніхто не бачить, як вечорами мости розводить.
Над першим містом тягає хмари, дзвенить заграва,
гуляє вітер аж від Берліна до Братислави.

Піймай хвилину — нехай зігріє тутешню зиму.
За чверть на потяг, свистить платформа, захочеш — встигну,
поклич — приїду, і уже завтра од рано-рана
подує вітер від Ост-Берліна до Братислави.

Забуте знову спливе нагору — таке осіннє.
Згадаєш думку від перших літер до воскресіння.
І хоч у Відні, а хоч у Брні — на запах кави
приїде вітер і із Берліна, і з Братислави.

18:10 15.01.2017 р. (м. Брно, Чехія)

Опубліковано в Збірка «Альтернатива»

Battle

Молодий Караян, до речі, також кудись спішив. Ось його варіант Дворжака:

А це дудамелівський. Тут він взагалі дитя, по суті:

Здається, не дарма його в минулому році ще назвали одним із найперспективніших диригентів. Якщо хто не зрозумів, другий варіант мені подобається більше, що рідко буває, бо караянівське виконання зазвичай вважається еталонним.

До речі, я подався на віденський новорічний концерт, на 2018-й рік. Там, хто не в курсі, лотерея на квитки, прийом заявок відкритий перші два місяці року, і станом на п’яте число подалося вже більше ста тисяч людей. Ух. Але це така блакитна мрія, щоб хоча б одним оком за найдешевшим квитком зі стоячим місцем.

Із більш приземлених новин — у мене вперше за 10 останніх років власне і справжнє ліжко. Отакої.

Опубліковано в Записки Мітки:

Новорічний концерт

Як завжди, починаємо новий рік хорошою музикою, традиційно — концертом із Відня.

Диригент — Густаво Дудамель, 35-річний венесуелець.

Опубліковано в Записки Мітки:

Ще трохи про Прагу

Відео черги до Празького Граду. Читав десь у новинах, що в середньому час очікування — 17 хв, а на вході — металошукачі.

Ну і Влтава, звісно, з міні-водоспадом:

Опубліковано в Записки Мітки: , ,

Про Прагу

У п’ятницю на землі Богемії прийшло відносне тепло, і я нарешті поїхав у Прагу.
Читати все ››

Опубліковано в Записки Мітки: , ,

Град Вевержі

Того тижня я з’їздив подивитися, а що воно таке, той град Вевержі.
Читати все ››

Опубліковано в Записки Мітки: , ,

***

Ані

Викреслю,
        звісно, зробивши помітку, що це ненадовго —
        може, до тижня наступного,
                чи поки не опаде розжовтілий листок.
Звичка така — бавитись вересню з груднем.
Двадцять четверта, я двадцять дев’ятий,
        як чутно,
                прийом?

Між нами ефір, між нами — стократність колізій.
Тисни тангенту, і, якщо хочеш, мовчи.
Це — найтихіший куплет, і з білого шуму — приспів.
Ця несинхронність так неуміло звучить!

Зберися з думками, склейся із ними докупи,
марку в куточок листівки — чи ж підписав?
Вибач, не встиг запитати: індекс? провулок?
«Головпоштамт, на запитання, тій, кого знав.»

Далекі кордони, міняє латинка кирилицю.
Думаєш,
        це колись
                зміниться?

22:06 20.11.2016 (м. Брно, Чехія)

Опубліковано в Збірка «Сонце»

Підсумки 2016-го року

Рік тому, завершуючи написання підсумків 2015–го, я зичив активності й різноманіття.

І якщо ще в лютому очікування були на рівні звичайних, то в березні я вже точно знав, що має змінитися багато чого.

Ну що ж, рік перевершив найсміливіші здогадки. Спробуємо пригадати, чим він мені запамʼятався.

Цей пост має опублікуватися автоматично десь приблизно в той час, коли я роздивлятимуся Влтаву із Карлового мосту у Празі.
Читати все ››

Опубліковано в Записки Мітки:

Моя любов — Павло Зібров

Надзвичайне інтерв’ю.

Опубліковано в Записки Мітки:

***

Олі Чабан

Одбери з океану крижицю —
        це синиця в руці чи трамплін
                перед стрибком?
Цілий острів — одній,
        де літо за січень біситься,
де поле людей,
        мов з магазину обнов,

де схід сонця — найперше,
        де захід — колись уже потім,
де найдалі з усюд,
        щоб бути трішечки ближче.
Де хочеться «завтра»
        зробити сьогоднішнім словом,
і запал такий вже стає
        необачливо вбивчим.

Обійми континент —
        він уклав із тобою угоду
про чекання «допоки»,
        а ти навзаєм — себе:
business as usual,
        і за велінням природи
Місяць сідає
        над сонним Вайтакере.

А десь там за горами
        і кілометрами,
де часом керує
        натомлений Грінвіч,
маленький хлопчина
        хова сантименти
в шухляду, бо щойно
        закінчилась північ.

23:30 1.12.2016 р. (м. Брно, Чехія)

Опубліковано в Збірка «Альтернатива»