Книжковий Арсенал — 2016

Цього року Книжковий Арсенал видався надзвичайно симпатичним. Мабуть, це тому, що я зміг організувати собі продумане його відвідування. По-перше, я отримав акредитацію блогера від люб’язних організаторів, і тому всі дні ходив нахаляву, тицяючи магічного листа охоронцям. По-друге, перед тим, як іти, виділяв у програмці цікаві виступи-доповіді-зустрічі і старався притримуватися таймінгу. По-третє, мене познайомили з новими людьми.

Що ж було?

Ну, наприклад, ми слухали виступ Оповідача в рамках загального виступу випускників літшколи. Ще Дашу включили в збірку детективних новел, яку там же й представляли, а ми були такою собі групою підтримки.

Також я був на двох виступах Вахтанга Кебуладзе. Слухав вірші у виконанні Малковича і Андруховича. Познайомився з Ложкіним, і тепер у мене є книжка голови АП з іменним автографом. Також був на кількох заходах, де читали поетичний суч. укр. літ., і навіть там знайшов доволі пристойну Анну Єгорову. Сходив на лекцію канадського дослідника української літератури Максима Тарнавського, де він розказував про нечуваного Нечуя. І, звісно, не пропустив зустріч Леся Подерв’янського з читачами.

Окрім «Четвертої республіки» Ложкіна я ще розжився перекладом Вацлава Гавела «Сила безсилих». Ще не знаю, як із наповненням цієї книги, але фізично зробили її дуже якісно.

Плюс до того, зробив кілька портретів. Про фотографію, мабуть, буде окремий пост, бо в мене є що показати.

Загалом, масштаб вразив. Минулого року також було багато людей і подій, але тоді я не зміг усього оцінити, бо не знав, як саме треба підходити до дійства. А цього року от розпробував.

Опубліковано в Записки Мітки: , ,

Вокалістка року

Номінація «Вокалістка року» достроково закривається, і перше (і єдине) місце ділять між собою дві дівчини.

Це Маріт Бьоріссен із Норвегії:

І це Аліна Леснік, незважаючи на своє ім’я, з Німеччини:

Вокал Маріт взагалі вражає. Я давно такого не бачив. Відчуття схоже на те, коли я вперше почув Епіку, Найтвіш і Within Temptation. Її явно потрібно ставити в один ряд із Шарон і Сімоною. Шкода, що поки ці кавери так мало дивляться. Кілька тисяч для надзвичайного переспіву Walking In The Air або Cry For The Moon (дивіться її канал, там багато чого цікавого є) — це ніщо. Час має це виправити, причому, швидко. При цьому вона умудряється жити в маленькій кімнатці і зізнаватися, що навіть не має хлопця.

Аліна — це ще один феномен. Вогняно-руда, на каверах Епіки схожа на Сімону, здалеку ще спробуй відрізнити. Голос такий же високий, як і у Маріт, тільки іншого відтінку, дуже повний, об’ємний. На її каналі є дуже цікаві кавери. Як після цього слухати Стравагандзу, я навіть не уявляю. А як вона розібралася з важким Ghost Love Score? А з неординарним Sensorium'ом?

Звісно, може бути і краще. Якщо вони зберуться і заспівають дуетом.

Опубліковано в Записки Мітки: ,

***

Їй

Цей розпал весни звучить, як спізніла осінь,
червоним акордом заклякли чужі голоси.
Поети лишили нащадкам неписані стоси,
а на останній сторінці — всесвітнє «прости».

Хто був композитор, а хто — диригент… незнайомі
обличчя безликі тепер — у чорнильних рядках.
Руками альтиста болюче вальсують судоми —
він був Перша скрипка. Він був. Але тільки у снах.

Ноти хапали з ефіру і клали на струни,
ритм давав легковажно південний бриз.
Та муза пішла, ввівши оркестр у ступор.
Та муза пішла. Не буде нам більше реприз.

Чия в тім вина? Альтистові це невідомо,
він не чіпав кармінно-блакитні мости.
Хоч музи нема, але помічається знову,
що це, все ж, не осінь, а розпал чудно́ї весни.

19:26 13.04.2016 (м. Київ)

Опубліковано в Збірка «Сонце»

Про досягнення

Сьогодні сталися дві дрібномасштабні, але дуже приємні для мене події.

По-перше, мій іграшковий проект по написанню альтернативного FUSE-клієнта для кластерної файлової системи GlusterFS тепло сприйняли й узяли під своє крило розробники GlusterFS, і тепер сам проект хоститься в їхній організації на GitHub'і. Приймаються pull-request'и, я типу головна людина по цьому проекту. Є шанси, що колись у майбутньому ця штука замінить добрий шмат коду GlusterFS більш простим рішенням.

По-друге, мій комміт уперше потрапив у апстрім ядра, і нова версія 4.6, яка зараз ще перебуває тільки на стадії третього реліз-кандидата, матиме трішки, але безпосередньо моєї праці.

Опубліковано в Записки Мітки: , ,

Є посадка!

Маск знову зміг зробити те, що до нього ніхто ніколи не робив, закріпивши свій попередній успіх. Перша ступінь ракети Falcon 9 успішно сіла на морську платформу.

Корабель Dragon також успішно вивели на потрібну орбіту, але ейфорія від посадки затьмарює це.

Я дивився цю трансляцію наживо, а в найвідповідальніший момент не стримував емоцій, як, власне, і всі люди. Повний запис ось:

Опубліковано в Записки Мітки: , , ,

До/після

Десь два з половиною роки тому однокурсниця Іра на моє запізніле віртуальне новосілля подарувала мені отаке:

pre

За три роки «отаке» кілька разів мутувало, виросло, і, врешті, сьогодні я зважився його розділити й пересадити, благо мої оболонські товариші віддали мені симпатичний білий горщик. Купив дренаж, ґрунт, підставочку, і тепер «отаке» виглядає так:

post

Не знаю, наскільки прямі в мене руки, і чи приживеться воно після пересаджування, але діяв я відповідно до інструкцій Іри, і діяв акуратно.

Опубліковано в Записки Мітки:

Про відкриття Французької весни

Учора на Європейській площі відкрили Французьку весну.

Це таке собі світлове шоу на Українському домі по типу того, як було минулого року на дзвіниці на Софійській площі. Цього разу автори так само дуже вдало обіграли архітектурні особливості сірої й похмурої будівлі, але, чесно кажучи, тоді було симпатичніше.

І ще, здається, через технічні неполадки цього разу частину світлової композиції ми не побачили, бо вийшов з ладу один із проекторів.

Окремий плюс Dakh Daughters. Вони як завжди :).

Ось відео очевидця:

Опубліковано в Записки Мітки: ,

Про оперету

У середу дівчата водили мене на «Цілуй мене, Кет!» у Театр оперети на Олімпійській. Там я був уперше, і тільки здогадувався, чого чекати.

Театр усередині симпатичний, не так давно він пережив реконструкцію. Щоправда, скрипучий паркет як мінімум на верхньому ярусі лишився. Мабуть, для автентичності.

Вистава, звісно, для мене незвична. Тепер-то я точно знаю, що не фанат оперети, хоча й раніше про це підозрював, проте не мав ніяких доказів. Тепер маю. Звісно, симпатичні моменти траплялися, але мені як тому, хто не розуміє ні танців, ні оперного співу (окей, оперний вокал у металі ми не беремо до уваги, очевидно), значна частина дійства в душу не запала. Тому найбільше оплесків заслужив оркестр і диригент окремо.

Раз на рік можна, частіше — ні.

Опубліковано в Записки Мітки:

Екскурсія артефактами будівництва метро на Троєщину

Минулої неділі Олег Тоцький, більше широко відомий у вузьких колах як tov-tob, автор, напевно, переважної більшості офіційних фотографій Київського метрополітену, а також людина, завдяки якій я і став метрофанатом (хоча він про це не здогадується, бо я йому не казав 🙂), провів екскурсію артефактами багаторічного будівництва метро на Троєщину.

Ми побували на будмайданчику №350 станції «Промислова» на півночі Троєщини, проїхалися вздовж проспекту Маяковського, на якому є землевідвід під метро, побували на берегах озера Райдужне, ознайомившись із трасуванням самої лінії. Потім завітали до циганського табору на 25-й і 26-й лініях Русанівських садів, уздовж яких має пройти продовження метромосту, побачили залишки дачних будиночків, а також монументальні хороми, які заважають будувати лінію далі. Пройшли вздовж мосту технологічним переходом через затоку Десенка, побачили знизу однойменну станцію в конструкціях. Потім заїхали на територію Ремдизеля й Ленкузні, де зараз потроху будуються з’їзди з мосту. Спустилися на набережну, щоб краще роздивитися арочний міст. Насамкінець побачили кілька нещасних секцій тунелю недалеко від станції «Тараса Шевченка», з якої заплановано пересадку на станцію «Подільська».

Увесь процес супроводжувався розповідями й історіями про будівництво, картами лінії, схемами станцій і перегонів, рендерами оздоблення станцій, а також доречними коментарями щодо поточного стану справ.

Усі мої фотографії з екскурсії можна побачити за посиланням.

Олег зробив хорошу справу (причому, двічі, бо сьогодні була повторна екскурсія для тих, хто не зміг долучитися минулого разу).

Опубліковано в Записки Мітки: , ,

Мережеві збочення

Давно я так не грався.

Дано:

  • PBX з одним інтерфейсом і двома білими IP-адресами на ньому: 10.0.0.1 як primary і 10.0.0.2 як secondary (сірі адреси я взяв для прикладу);
  • SIP-провайдер, який дає два різні транки на дві різні IP-адреси PBX із двома різними обліковими записами, але при цьому адреса піра з боку провайдера SIP-транка однакова для обох транків і також біла: 192.168.0.1;
  • велике бажання різні облікові записи SIP-транків пускати через окремі адреси PBX, бо у провайдера таке security.

Якщо викинути зайвий інформаційний шум із ввідних даних, то виявляється, що ми хочемо, щоб один локальний процес (Asterisk) під’єднувався до 192.168.0.1:5060 через 10.0.0.1 і 10.0.0.2 залежно від того, який обліковий запис використовується.

Тобто, нам потрібен статичний L7-маршрут (!!!).

Звісно, ніякий ip route/ip rule так ніколи не зробить. Голий iptables — також. Але є одне але.

Ми можемо обхитрити систему і сказати, що для другого облікового запису SIP-транка Asterisk у якості host має використовувати не 192.168.0.1, а, наприклад, 172.16.0.1, і цього разу це має бути будь-яка сіра IP-адреса. А далі вступає в дію махінація з DNAT/SNAT:

*nat
…
-A OUTPUT -d 172.16.0.1/32 -j MARK --set-xmark 0x10/0xffffffff
-A OUTPUT -d 172.16.0.1/32 -j DNAT --to-destination 192.168.0.1
-A POSTROUTING -m mark --mark 0x10 -j SNAT --to-source 10.0.0.2
…

Тут відбувається таке:

  1. трафік, який іде на фейкову IP-адресу, маркується якоюсь міткою (число взяте зі стелі, як, власне, і сіра IP-адреса);
  2. потім у цих же пакетах підміняється адреса призначення на адресу піра SIP-транка;
  3. потім за встановленою раніше міткою підміняється адреса відправника так, щоб трафік ішов від імені secondary IP.

Таким чином, увесь трафік, який іде на 172.16.0.1, насправді йде на 192.168.0.1, причому від імені 10.0.0.2.

Вуаля — все працює. Без додаткових інтерфейсів, ip route/ip rule, tc (навіть tc уміє NAT, виявляється) тощо.

Опубліковано в Записки Мітки: , ,