Про порозуміння

Не дивуй­теся…

Сего­дня в жаб­бер мне напи­сал мой рус­ский кол­лега и задал пре­за­ме­ча­тель­ней­ший вопрос. Дословно:

про фаши­стов правда? Ну что они там у власти

Как-то это гру­стно. Ладно ещё бы не разо­бра­лись в пер­вые дни, когда кисе­лёв­ская геб­бель­сов­щина умело про­мывала обыва­телю мозги. Но сейчас-то? Как объя­снить рус­скому, что в пра­ви­тель­стве сей­час не фаши­сты? Бапти­ста Тур­чи­нова, кро­лика Сеню и сучку Юлю можно обзывать как хотите, хоть спа­си­те­лями, хоть него­дя­ями, хоть импо­тен­тами, хоть пра­гма­ти­ками, но это не фашизм. Мой ответ был, что у вла­сти либе­ралы. Иначе их и не назо­вёшь. Да, сопли­вые, да, не могу­щие ничего сде­лать (не уди­ви­тельно, что я мол­чал о них столько вре­мени, да и эта тирада не исчер­пыва­юща, я всё так же молчу о прои­схо­дя­щем), но не фаши­сты. Не меняет рас­ста­новки сил ни нали­чие в пар­ла­менте пра­вой «Сво­боды» (или напом­нить, что их там столько же, сколько и левых тру­сли­вых и про­да­жных КПУ­шни­ков? а хотите, я ещё и изви­ня­ться начну, потому что за этих КПУ­шни­ков и голо­со­вал на после­дних выбо­рах? хотя изви­ня­ться за что? разве что за то, что идеей опять-таки поль­зу­ю­тся него­дяи), ни актив­ность ещё более пра­вого «Пра­вого сектора» (с этими как-нибудь разбе­рёмся, погоды они вну­три страны не делают ника­кой, а вони до Вла­ди­во­стока).

«…фашизм эго­цен­три­чен, бази­ру­е­тся на все­об­щем недо­ве­рии и убе­жден­но­сти в соб­ствен­ной пра­воте», «фашизм — это пол­ное отсут­ствие инфор­ма­ции, то есть правды; все лгут друг другу, заве­домо зная, что лгут, тем не менее даже авторы этой лжи ищут среди строк этой лихо скон­струи­ро­ван­ной чуши хоть какую-то толику правды», «Нет ничего стра­шнее, когда к вла­сти при­хо­дит серость. В ее-то недрах и заро­жда­е­тся фашизм, иде­о­ло­гия люм­пена и лаво­чника, цар­ство тупой устрем­лен­но­сти в одну лишь наци­о­наль­ную общность, кото­рая была возмо­жна в про­шлом, но в век ныне­шний, в век свер­х­ско­ро­стей, в пору, когда мир сде­лался малым и еди­ным, заро­жде­ние такого рода доктрины чре­вато одним лишь — гибе­лью чело­ве­че­ства». Доста­то­чно?

После сле­ду­ю­щего вопроса коллеги:

обычные украинцы теперь не любят рус­ских за крым или им пофиг? обычных русских

и моего ответа:

Если обычный рус­ский ничего не решает у себя в стране, как он может что-то решать у нас?

кол­лега почему-то замолчал.

Возмо­жно, ушёл думать.

Мітки:
Опубліковано в Записки

Серіали

Учора доди­вився Firefly («Сві­тля­чок»). Дуже які­сний серіал, жаль тільки, що так мало епізодів.

Якщо цікаво, жанр — космі­чний вестерн. Гумор хоро­ший, не нудно (ета­лон нудя­тіни, зда­є­ться, — це останні сезони Стар Трек: Воя­джер), сим­па­ти­чний борт­ме­ха­нік (це важливо; борт­ме­ха­нік має бути або хари­зма­ти­чний, як у тому ж Стар Треку, або сим­па­ти­чний). Тільки якась неза­кін­че­ність є, оста­ння серія не завер­шує серіал. Кажуть, є ще комі­кси, але я не любитель.

Мітки: ,
Опубліковано в Записки

Приколи з передаванням інформації

Сьо­го­дні я покажу дещо з того, чим займався в інсти­туті, і чого знову тор­кнувся впро­довж остан­нього тижня. Подана інфор­ма­ція поді­лена на дві частини, перша при­зна­чена для тих, хто поня­ття не має, про що вза­галі може йти мова, друга буде по суті.
Читати все ››

Мітки: , ,
Опубліковано в Записки

Юлиан Семёнов. Экспансия — I

— Теперь ответь на сле­ду­ю­щий вопрос: кто из рус­ских лиде­ров про­жил на Западе столько, сколько Петр и Ленин? Отве­чаю: никто больше. Сле­до­ва­тельно, при­ко­сно­ве­ние мяте­жной рус­ской мысли к евро­пей­скому техни­че­скому и куль­тур­ному про­грессу два­жды ока­зыва­лось для Запада чре­вато появ­ле­нием нового каче­ства госу­дар­ствен­ной силы. А когда Рос­сия ока­зыва­лась на задвор­ках Европы? Когда она тер­пела уни­зи­тель­ные пора­же­ния? В момент, когда рус­ский двор стоял на пози­циях изо­ля­ци­о­ни­зма, когда все кон­та­кты с Запа­дом были прер­ваны, когда они вари­лись в соб­ствен­ном котле: пер­вый раз это про­я­ви­лось во время Крым­ской войны, когда д е с а н т англо-французов разгро­мил армию Нико­лая Пер­вого. К сожа­ле­нию, да, да, именно так, к сожа­ле­нию, вскоре после этого пора­же­ния в Рос­сии осво­бо­дили кре­стьян. Затем начал нала­жи­ва­ться кон­такт с Запа­дом, что — если бы про­дол­жался — могло вве­сти Рос­сию в число пяти веду­щих про­мышлен­ных дер­жав Европы. К сча­стью, после воца­ре­ния Але­ксан­дра Тре­тьего то о к н о, кото­рое про­ру­бил Петр, снова захло­пну­лось, — древ­ние тра­ди­ци­о­на­ли­сты, сто­яв­шие в оппо­зи­ции к нова­циям Петра Вели­кого, живучи при дворе импе­ра­то­ров, — все кон­та­кты пре­кра­ти­лись, и была выра­бо­тана стра­те­гия на прев­ра­ще­ние импе­рии в евро­а­зи­ат­скую дер­жаву. Но разгром Нико­лая Вто­рого махонь­кой Япо­нией снова вызвал в стране бурю него­до­ва­ния, а него­до­вать там было кому, как-никак Тол­стой, Чай­ков­ский, Досто­ев­ский и Мен­де­леев по наци­о­наль­но­сти рус­ские, а отнюдь не англи­чане, нация мысли­те­лей, куда не крути! И после всех пер­тур­ба­ций при­шел Ленин, кото­рый состо­ялся как поли­ти­че­ский и госу­дар­ствен­ный дея­тель Рос­сии на трех китах: неме­цкой фило­со­фии, Фран­цуз­ской рево­лю­ции и англий­ской поли­тэко­но­мии. И Рос­сия, став Респу­бли­кой Сове­тов, пере­ша­гнула гра­ницы Европы, Азии и Аме­рики воо­ру­жен­ной не экспан­сией, но при­тя­га­тель­но­стью своей доктрины. Не спорь, Джон, это мне непри­я­тно, как и тебе, но нельзя вос­ста­вать про­тив фактов. Что же прои­схо­дит сей­час? Наша сего­дня­шняя поли­тика дол­жна быть опре­де­лена как самая глу­пая изо всех, какую мы про­во­дили за после­днее время. Мы насильно тащим Рос­сию за стол пере­го­во­ров, мы навя­зываем ей реце­пты евро­пей­ского пар­ла­мен­та­ри­зма, мы охаем и ахаем по поводу того, что они не пони­мают нас… Так ведь и слава богу, если не пони­мают, Джон! Задача Запада в том и состоит, чтобы, затол­кав джина в бутылку, отте­снить к его гра­ни­цам, пусть они п р е ю т в своем соку! Это им нужен обмен, Джон! Он нам не нужен! Мы дол­жны сде­лать все, чтобы там снова востор­же­ство­вала иде­о­ло­гия тра­ди­ци­о­на­ли­стов, мы обя­заны содей­ство­вать разрыву всех тех кон­та­ктов, кото­рые уста­но­ви­лись во время войны! Только это даст нам сво­боду маневра в Европе, Джон, только это гаран­ти­рует нашу спо­кой­ную работу на юге Аме­рики, что в конечном-то счете глав­ное для нашего поко­ле­ния. Восток Европы — боле­вая точка Кремля, для нас это — тактика бли­жнего боя, тогда как защита Запа­дного полу­ша­рия — стра­те­гия, спла­ни­ро­ван­ная на мно­гие деся­ти­ле­тия вперед.

Звідси.

Мітки:
Опубліковано в Записки

SSL

Зав­дяки мега­кру­тій про­грамі GlobalSign із під­тримки opensource-проектів у мене тепер є wildcard SSL, і, від­по­відно, усі мої ресурси тепер від­да­ю­ться тільки по HTTPS/SPDY 3.1.

Якщо цікаво, таке щастя мені впало на голову за pf-kernel.

Мітки: , ,
Опубліковано в Сайт

Топ вокалістів — 3

Нага­даю, що в попе­ре­дніх части­нах (раз, два) ми розі­бра­лися з вітчи­зня­ною сце­ною. Тепер гля­немо на те, що тво­ри­ться «за бугром», і почнемо з року і хард-року.
Читати все ››

Мітки: , , , ,
Опубліковано в Записки

aping improved

Викла­дую нову вер­сію свого скри­пта aping. Код трохи під­чи­стив від непо­требу, а ще тепер він виво­дить менше сміття.

#!/usr/bin/env bash
 
number=0
successed=0
failed=0
timeout=1
 
if [[ "-$1" == "-" ]]
then
        echo "Usage: `basename "$0"` <hostname | IP>"
        exit 1
fi
 
prev="undefined"
 
while true
do
        ((number++))
        echo -n "[#$number, `date +%H:%M:%S`, ok: $successed, fail: $failed] pinging $1..."
        ping -c 1 -q -W $timeout $1 >/dev/null 2>&1
        cur="$?"
        if [[ "$cur" == "0" ]]
        then
                ((successed++))
                echo -n "OK"
        else
                ((failed++))
                echo -n "FAIL"
        fi
        echo -n -e "\033[0K"
        if [[ "$cur" == "$prev" || "$prev" == "undefined" ]]
        then
                echo -n -e '\r'
        else
                echo -n -e '\n'
        fi
        prev="$cur"
        sleep 1
done
Мітки: , ,
Опубліковано в Записки

Хата-читальня

Про­чи­тав мему­ари Жукова «Воспо­ми­на­ния и размышле­ния», сьоме вида­ння (у трьох томах). Цікаво, зві­сно, але підо­зріло, що вони обри­ва­ю­ться на закін­ченні війни. Він уми­сно не писав про своє після­во­єнне життя, чи цен­зура вирі­зала у свій час?

Також про­чи­тав Роберта Лава «Linux Kernel Development», третє вида­ння. У голові почала вима­льо­ву­ва­тися більш кон­кре­тна кар­тина того, що від­бу­ва­є­ться в ядрі. Треба читати й далі книги цього напряму. Може, щось путнє зро­блю колись.

Почав читати «Н. С. Хру­щёв. Мате­ри­алы к био­гра­фии». Книга, схоже, з тієї ж серії, що й та, яку я читав про Лео­ніда Ілліча. Такий же збір­ник публі­ци­стики. Поди­ви­мося, поча­ток ціка­вий (перша ста­ття — Бур­ла­цького).

Остан­нім часом мене часто пита­ють, що ж я, врешті-решт, думаю про те, що від­бу­ва­є­ться в кра­їні, почи­на­ючи з осені. Не скажу, що, але думаю багато, і якщо зва­жуся, то напишу.

Мітки: ,
Опубліковано в Записки

Маленькі радощі домогосподарки

Учора циві­лі­за­ція макси­мально набли­зи­лася, і зверху по сто­яку холо­дної й гаря­чої води з’явилися полі­про­пі­ле­нові труби. У мене їх поки міняти не зби­ра­лися, тому я роз­ра­хо­ву­вав, що врі­жу­ться, закру­тять і підуть.

Закру­тили.

З моїх соро­ка­рі­чних труб, про­сто з різьби, як із мочалки, поте­кла вода. Кра­пельки гаря­чої води казали «кап-кап», а сан­те­хніки тихенько матю­ка­лися і про­бу­вали затя­гнути старі стики, щоб хоч якось зупи­нити воду.

Зві­сно, їм це не вда­лося. Труби про­сто про­гнили за деся­ти­лі­ття, і тому сьо­го­дні я знову сиджу на хаті з купою діло­вих, але дуже при­єм­них людей, які мені пов­ні­стю міня­ють і стояк, і ввід.

Це нази­ва­є­ться «не хотів поки міняти водо­гін», але дове­лося ско­ри­гу­вати плани. Усі труби, зві­сно, не міняю поки, але велика справа вже майже зро­блена: прямо зараз у кори­дор­чику зби­ра­ють докупи філь­три гру­бої очис­тки, лічиль­ники тощо. А потім колись дійдуть руки і до роз­водки, благо її два метри вліво і два метри вправо.

Мітки:
Опубліковано в Записки

Хитрощі SIP

Якщо про­вай­дер на IP-АТС заве­де­ний як зви­чай­ний юзер через register, а номе­рів на ньому висить кілька, то роз­рі­зняти, на який же саме номер зате­ле­фо­ну­вали, не так про­сто. При­наймні, мені так зда­лося. Однак зна­йшлося ріше­ння, і воно поля­гає в пря­мому роз­би­ранні заго­лов­ків SIP.

Ось витяг із діалплана:

exten => _201,1,Set(dnum=${CUT(CUT(SIP_HEADER(TO),@,1),:,2)})
same => n,GotoIf($["${dnum}" = "0441000001"]?first)
same => n,GotoIf($["${dnum}" = "0441000002"]?second)
same => n,Goto(forbid)
same => n(first),Macro(greetingfirst)
same => n,Goto(forbid)
same => n(second),Macro(greetingsecond)
same => n,Goto(forbid)
same => n(forbid),Hangup()

Най­го­лов­ні­ший тут рядок — пер­ший. Якраз у ньому двома фун­кці­ями CUT із заго­ловка SIP вирі­за­є­ться номер. Танці з Goto виклю­чно для зру­чно­сті, можна, зві­сно, трохи інакше.

Може, можна якось і про­стіше, але поки при­ду­мав тільки так.

Мітки: , , ,
Опубліковано в Записки