Hády

Hády — сим­па­ти­чна місци­на на око­ли­цях Брна, у Малом­нє­рі­цах. Це був­ший вапня­ний карʼєр, який, коли народ оду­мав­ся, закри­ли й поча­ли рекуль­ти­во­ву­ва­ти. Зараз там кіль­ка при­ро­дних памʼя­ток, чудо­ві кра­є­ви­ди, озер­ця і лами. А сама назва зна­чить «змії». Туди я і поїхав 22-го числа.
Чита­ти все ››

Мітки: , ,

Будапешт. День другий. Пешт


Чита­ти все ››

Мітки: , ,

Будапешт. День перший. Буда


Чита­ти все ››

Мітки: , ,

Про класичну музику

Сим­фо­ні­чний оркестр Віден­ської філар­мо­нії у пʼя­тни­цю, 29-го числа, був у гостях у Бра­ти­сла­ві і давав кон­церт у Сло­ва­цькій філар­мо­нії в рам­ках музи­чно­го фести­ва­лю. Гра­ли Гай­дна, Брам­са і Бар­то­ка, а дири­гу­вав такий собі індус на йме­н­ня Зубін Мета, яко­му, як вияви­ло­ся, уже 81 рік. У 2007-му році він керу­вав тра­ди­цій­ним ново­рі­чним кон­цер­том у Від­ні. І у 2015-му. І ще кіль­ка разів до того.

При­клад його робо­ти:

На цьо­му відео він наба­га­то живі­ший, ніж зараз. Роки беруть своє. Зате він (я або цьо­го рані­ше не помі­чав, або він і прав­да пер­ший такий дири­гент на моїй памʼя­ті) вів тво­ри без пар­ти­ту­ри на пюпі­трі перед очи­ма, як і на відео вище.

На біс зігра­ли Віден­ський вальс, до речі.

Їзди­ти на кон­цер­ти у Бра­ти­сла­ву дово­лі зру­чно. Виїжджа­єш десь о 16:30, за пів­то­ри годи­ни там, гуля­єш пів­го­ди­ни містом, потім дві годи­ни кон­церт, і назад або остан­нім угор­ським потя­гом, або флі­кс­бу­сом. І вдо­ма ще до пер­шої ночі.

Сло­ва­цька філар­мо­нія сим­па­ти­чна і зсе­ре­ди­ни, і ззов­ні. Бага­то люстр, позо­ло­ти, оцьо­го всьо­го, бабу­сі-діду­сі наря­джа­ю­ться у пла­т­тя-фра­ки. Мо́лоді мало (на від­мі­ну від Киє­ва, напри­клад). Зву­ча­н­ня, як на мене, пла­ску­ва­те, зал — пря­мо­ку­тник без колон, хоча дово­лі обʼєм­ний, зі скру­гле­ної сте­лею. Місце я собі взяв хоро­ше, вла­сне, як зав­жди — сере­дні ряди тро­хи злі­ва, нав­про­ти пер­шої скри­пки, але не так близь­ко до сце­ни, щоб мота­ти голо­вою туди-сюди. Тому зву­ча­н­ня, думаю, оці­нив пра­виль­но.

На вхо­ді дів­чи­на, яка роз­да­ва­ла про­грам­ки, не визна­ла в мені поці­но­ву­ва­ча, і сама про­грам­ку не дала. Дове­ло­ся про­си­ти. Зате з цієї про­грам­ки тепер знаю, що після Ново­го року у Відень при­їде Дуда­мель, і я от тепер думаю, що можна було б і собі зʼїзди­ти.

Мітки: , , , ,

Diana Krall

20-го числа до Брна заїха­ла канад­ська джа­зо­ва спів­а­чка Дая­на Кролл або, як вира­зив­ся один із моїх колег, «бари­шня з піа­ні­но».

Кому ціка­во, що і як вона спів­ає, — зали­шаю відео 9-тирі­чної дав­ни­ни:

В прин­ци­пі, з тих пір вона мало змі­ни­ла­ся. Фото­ре­пор­таж із висту­пу в нас є тут.

Її поту­жне кон­траль­то дово­лі яскра­во кон­тра­стує з няшною зов­ні­шні­стю. Ну і бажаю кожно­му вигля­да­ти так у 52 роки.

Мітки: ,

Прага і її мости

21-ше сер­пня, кла­си­чний вид із Празь­ко­го Гра­ду:

Міст Легіо­нів, 1901-й рік, камінь, злі­ва Наро­дний театр, за мостом по цен­тру — Сло­вʼян­ський острів, спра­ва видно дере­ва Стрі­ле­цько­го остро­ва:

Кар­лів міст, 1402-й рік, камінь, піско­вик, Ста­ром­нєст­ска вежа і міль­йон тури­стів:

Мане­сів міст, 1914-й рік, бетон, бібліо­те­ка Філо­соф­сько­го факуль­те­ту Кар­ло­во­го уні­вер­си­те­ту:

Фото­гра­фії з попе­ре­дньої поїзд­ки тут.

Мітки: ,

А і Б

Спо­ча­тку Б — Блан­ско. Я туди їздив 10-го липня, і фотки лежа­ли аж до сьо­го­дні, бо через спе­ку в мене голо­ва не вари­ла так, щоб їх обро­би­ти.
Чита­ти все ››

Мітки: , , , ,

Музичне відкриття року

Поче­сна номі­на­ція уро­чи­сто закри­ва­є­ться гур­том «Lily & Madeleine».

Ви тіль­ки послу­хай­те цих янго­ля­ток:

Мітки: ,

Про гризунів

На поча­тку ново­го навчаль­но­го сезо­ну, у вере­сні 2009-го, я купив собі Logitech LX8, без­дро­то­ву мишку, яка про­слу­жи­ла мені вірою і прав­дою май­же 8 років.

На жаль, за цей три­ва­лий час успі­шної робо­ти ліва кно­пка поча­ла бара­хли­ти. Ще в Киє­ві я це помі­тив і про­бу­вав зна­йти клі­кер на радіо­рин­ку, щоб замі­ни­ти його, але нічо­го не зміг від­шу­ка­ти. У холо­дну пору року мишка не дуже нага­ду­ва­ла про свій вік, а коли тепло — від­чу­тно скар­жи­ла­ся. Також під вели­ким паль­цем час­тко­во облі­зла гума, а ще, коли я від­кри­вав кор­пус, щоб почи­сти­ти нутро­щі, від­ла­ма­ло­ся одне крі­пле­н­ня пла­ти.

Тому настав момент, коли моє тер­пі­н­ня вичер­па­ло­ся, і я витра­тив­ся на Logitech M510, пов­ний ана­лог LX8, тіль­ки з мен­шим ресі­ве­ром (той що Unifying, яко­му я від­ра­зу оно­вив про­шив­ку через недав­но вияв­ле­ні про­бле­ми з без­пе­кою) і кно­пкою «впе­ред» з ліво­го боку. Підо­зрюю, що тут кра­щий сен­сор (хоча і на ста­рий я не скар­жив­ся) і мен­ше енер­го­спо­жи­ва­н­ня.

Хоче­ться віри­ти, що цей екзем­пляр мені про­слу­жить не мен­ше, ніж попе­ре­дній.

Мітки: , ,

Sĺozy Temnoji Madonny

Uĺana Halych

Khtoś utik za mezhu. Khtoś ishov – ne dijshov,
Khtoś upav i zasnuv.
Tiĺky my – jak zavzhdy, vichno juni
na rozjushenyj biĺ nakladajuchy shov,
provodzhaly vesnu
i smijalyś u vichi fortuni.

I ne vchora horily – zghasaly vohni
u obijmakh imly…
spokushaly, zbyvaly z dorohy.
Khtoś neznanyj u paru distavśa meni,
po boloti brely
plich-o-plich, zakryvavyvshy nohy.

Nevidomo, chomu? – vybyraly «to be»
bezprychynno, lyboń…
Pokolinńa polynnoji zirky –
kozhen buv, nache sam, sam odyn po sobi…
lysh ofira doloń
śhe trymala poćojbich odvirka.

Zupyńalośa serce, haĺmujuchy chas…
Khtoś uzhe ne vmyrav
i taky zalyshavśa mojim satelitom.
Nedotorkanist́ znov ne distalaśa nas.
Mizh otrujenykh trav
dopyvalyśa zradzhenym, vykyslym svitom…

A na śhohlakh let́uchykh starykh korabliv
majorily kistky,
perekhreśheni fanamy chornoho brata.
Vyrushaly za obrij, chekaly vidplyv,
skiĺky nas – ne takykh…
ta na vsikh – spiĺnyj vyrok i masova strata.

Я люблю вір­ші Уля­ни, тому взяв один із них для ілю­стра­ції того, як можна вирі­ши­ти пита­н­ня транс­лі­те­ра­ції (чи, якщо хоче­те, лати­ні­за­ції), макси­маль­но збе­рі­га­ю­чи сумі­сність із пото­чною систе­мою, усу­ва­ю­чи її недо­лі­ки, засто­со­ву­ю­чи міні­мум діа­кри­ти­ки, а також робля­чи дру­ку­ва­н­ня про­стим і швид­ким.

Мітки: ,
Top