post-factum

Ніколи не роз­ра­хо­вуйте на пол­тав­ські тро­лей­буси, якщо потрі­бно при­їхати вчасно.

Моя скромна пер­сона мала нагоду сісти в такий, зві­сно, через свою нео­ба­чність і неда­ле­ко­гля­дність. До поїзда зали­ша­лося близько години, і я, наїв­ний, думав, що якщо 30 км до Пол­тави про­їхав за пів­го­дини, то по Пол­таві це має три­вати хви­лин 30 максимум.

Та невже?

За 20 хви­лин до поїзда посе­ред Пол­тави у тро­лей­бусі, що ледь їхав, я почав нер­ву­ва­тися. Це дуже рідко зі мною тра­пля­є­ться, але тут таки тра­пи­лося. Я нена­ви­джу спі­зню­ва­тися. А ще більше я нена­ви­джу поспі­шати. Ну і вза­галі для мене дико, якщо я спі­зню­юся через когось. І зро­зу­мівши, що за 20 хви­лин я ну аж ніяк не про­їду ту від­стань, яку мені зали­ша­лося про­їхати, я зро­бив єди­ний пра­виль­ний вихід — вийти із тролейбуса.

Пере­сівши на авто­бус, я натя­кнув кон­ду­ктору, що можу не всти­гнути на поїзд, і водій, дай Свя­тий Патрік йому здоров’я, став менше сто­яти на зупин­ках і швидше їхати.

О 18:37 я заско­чив у вагон, ледь дихаючи.

О 18:40 ми виїхали з Полтави.

Пол­тав­ські тро­лей­буси удвічі повіль­ніші за київ­ські. Ніколи, чуєте, ніколи не їдьте ними, якщо конче потрі­бно при­їхати кудись вчасно.

5 років тому, 9-го травня 2007-го року, з’явився цей блог. Спо­ді­ва­юся, що мені вда­є­ться й надалі вда­ва­ти­ме­ться при­три­му­ва­тися голов­ної його думки — «сво­бода в досту­пно­сті» — в усьому, що пише­ться й робиться.

За ці 5 років можна спро­бу­вати про­слід­ку­вати мета­мор­фози моїх думок, якщо, зві­сно, в когось виста­чить сил читати over 100 сто­рі­нок підряд.

А ще хоче­ться подя­ку­вати всім, хто допо­ма­гав цей блог робити краще й під­три­му­вав його техні­чну частину в різні часи.

Ура!

Учора від­бувся матч «Стан­дарт» (Нові Сан­жари) — «Мета­ліст» (Хорол). Ми виграли з рахун­ком 2:1. Фото­звіт із комен­та­рями можна поди­ви­тися тут.

Від­крив купаль­ний сезон на Вор­склі. Спе­ко­тна погода про­тя­гом двох тижнів зро­била свою справу, і тепер річка нагрі­лася до міні­мально необ­хі­дної для зви­чай­них (не мор­жів!) людей тем­пе­ра­тури. На пляжі тихо, людей мало, річка вже не мутна, хоча із про­ти­ле­жного боку пливе листя. І ще пля­шка про­пливла. Свині.

Купався недовго — не хотів ризи­ку­вати. Зро­бив два заходи, ретельно роз­ти­ра­ючи себе рушни­ком після кожного.

До речі, так рано ще ніколи не купався. Най­ра­ніше, що пам’ятаю, — 30 травня яко­гось там року (ще у школі). Але ж і умов таких, начебто, не було.

ОК, це останнє в сьо­го­дні­шній серії .

Рів­ня­ння: .

Розв’язок: .

Сере­дньо­ква­дра­ти­чне від­хи­ле­ння: .

Гра­фік як так і треба:

Покру­тивши матлаб, зна­йшов ще кращу апро­кси­ма­цію для розв’язку рів­ня­ння . Фор­мула вигля­дає так:

Як видно, вона про­стіша, бо без лога­ри­фма. Сере­дньо­ква­дра­ти­чне від­хи­ле­ння скла­дає , що зна­чно менше, ніж за засто­су­ва­ння попе­ре­дньої фор­мули. Тому буду для себе вва­жати цей резуль­тат остаточним.

Але в іншому я пішов ще далі. Узяв, зна­чить, рів­ня­ння , про­ро­бив із ним ті самі дії й отри­мав таке рішення:

Сере­дньо­ква­дра­ти­чне від­хи­ле­ння від чисель­них розв’язків: .

Гра­фік ось:

Забув ще ска­зати, що у всіх обчи­сле­н­нях точність чисель­ного алго­ри­тму скла­дала .

Отака от роз­минка для мозку.

У мене погана зви­чка — часто колу­пати нікому не потрі­бні речі.

Цього разу об’єктом моїх дома­гань стало рів­ня­ння . Його, як відомо, ана­лі­ти­чно розв’язати не можна. Тому, вико­ри­сто­ву­ючи свою бібліо­теку libpww з моди­фі­ко­ва­ним тесто­вим клі­єн­том, я зна­йшов розв’язки для цілих від 1 до 100000 мето­дом посту­по­вого набли­же­ння. Потім засто­су­вав матла­бів­ську штуку curve fitting, у резуль­таті чого отри­мав такий розв’язок:

Сумі­ще­ний гра­фік чисель­них і при­бли­зних ана­лі­ти­чних розв’язків пока­зано нижче.

Фор­мула не супер­то­чна, але як оці­но­чна, ІМХО, годи­ться. По-хорошому, її треба пере­ві­рити хоча б за кри­те­рієм Пір­сона, але то вже мені дій­сно не буде чого робити. Років так через 160 перевірю.

Єдине, що я зро­бив — обчи­слив сере­дньо­ква­дра­ти­чне від­хи­ле­ння, яке рівне . Нор­мально, як на мене.

На сто­рінку публі­ка­цій додав два сьо­го­дні­шні виступи — про IP АТС Asterisk і про векторно-фазовий метод для визна­че­ння пока­зни­ків зава­до­стій­ко­сті бага­то­по­зи­цій­них видів модуляції.